Місця встановлених поховань
японських бранців на території
|
15.
|
С\Ш № 3006
|
М.Дружківка, Сталінської області (Околиця
«Соцмістечка»)
|
Місце поховань забудоване житлом.
|
Української РСР у 1946-1949 рр.
|
п/п
|
Режимна
установа
|
Місце знаходження кладовищ
|
Примітки
|
|
1.
|
СТВ №
100/1
|
м..Запоріжжя, Капустянське
цивільне кладовище
|
Ліквідоване
в 1951 р.
|
|
2.
|
СТВ №
100/7
|
м.Запоріжжя,
10-те робітниче селище
|
У 1954 р.
перенесене в район селища ім.О.Пушкіна.
|
|
3.
|
С\Ш №
1149
|
м.Запоріжжя,Ордженікідзевський
район
|
У 1954 р.
перенесене в район селища ім.О.Пушкіна.
|
|
4.
|
С\Ш №
1149
|
м.Запоріжжя,
10-те робітниче селище
|
Станом на
1951р. не існувало
|
|
5.
|
СТВ №
144/23
|
Зал.ст.Переїзна,
(м.Верхнє) Ворошилово- градської облсті.
|
|
|
6.
|
СТВ №
315/61
|
м.
Дніпропетровськ (1-1,2 км
від Металургічного заводу ім. К.Лібкнехта)
|
Станом на
1951р. не існувало
|
|
7.
|
С\Ш №
5807
|
м.
Дніпропетровськ (на 10 км.південніше
міста, в полі)
|
Знаходилося
на обліку МВС СРСР до 1975 р.
|
|
8.
|
СТВ №
415/5
|
М.Харків
(поряд із міськім кладовищем №3)
|
Перенесено
на кладовище до села Високе, Харківської області.
|
|
9.
|
С\Ш №
5367
|
с.
Високе, Харківської обл.(0,25
км обабіч шосе Харків-Марефа)
|
У 1992 р.
залишки 12-ти поховань.
|
|
10.
|
СТВ № 415
|
с.В’язова,
Краснокутського р-ну Харківської обл.(цивільне кладовище).
|
У 1992 р.
на місці кладовища розоране поле.
|
|
11.
|
СТВ № 415
|
Новельське
лісництво, Суземковського району, Брянської області.
|
Територія
Російської федерації.
|
|
12.
|
СТВ №
415/1
|
м.Чугуїв,
Харківської області.
|
|
|
13.
|
СТВ №
415/3
|
м.Словьянськ,
Сталінської області.
|
|
|
14.
|
СТВ №
415/4
|
м..
Артемівськ, Сталінської області.
|
|
Примітки:
СТВ – Стаціонарний табір військовополонених; С/Ш – спеціальний шпиталь для
військовополонених..
Логічно виникає потреба у створенні
комісії міжнародних криміналістів для довготривалого дослідження усіх цих
злочинів проти людства.
Зробивши, хай не зовсім лице
приємний для декого із колишніх ветеранів злочинних інституцій радянської влади
і їх нащадків екскурс в історію рідного краю, спробуємо разом зрозуміти, що
нарис «Собор Жахів», має на меті не протиставити один народ проти іншого, а за
допомогою літературного слова підняти надто щільну завісу секретності над
діяльністю радянських каральних органів. Прийшов час на вимогу родин іноземних
держав розсекречувати «кремлівським демократам» справи підзвітних ВКП(б)-КПРС
спецслужбам СРСР «ГПУ», «НКВД», «МВС», «СБ», «КГБ» своїх концтаборів, біохімічних
і медико-експериментальних лабораторій, напрацювання беріївських душогубок,
«шараг» і полігонів по випробуванню біохімічної зброї масового знищення людей.
Тому, слід невідкладно
донести до світової громади жахливу правду про злочинну суть політики
направляючої і керуючої партії ВКП(б)-КПРС, визнаною в цивілізованій Європі, як
антилюдяною, тоталітарною і відверто гіршою аніж фашистською. Проте, сьогодні легалізована
діяльність компартії, що на своєму кривавому прапорі і досі носить малий герб
РСФСР – свастику утворену із серпа і молота, як у націонал-соціалістів Німеччини
– схрещені кочерги. Доречи свастя утворене з сільськогосподарського інвентаря,
на такому ж кривавому тлі, знову відроджено на прапорах реанімованих компартій майже
у всіх пострадянських країнах на чолі з Росією. Через це, очікувати від
правлячого перелицьованого партноменклатурного кегебістського клану, чи від їх
червоних вовченят-олігархів покаяння за діяння своїх пращурів, марна праця. А втім,
слід не забувати, що замовчування злочину, то теж – злочин.
Про свої враження і
побажання прошу повідомити за електронною адресою:
Anatolij-szoludko@ukr.net
Дозволяю
передрук, переклад.
Аннатолій Шолудько (Надніпровський)
| 
