Каталог статей


Головна » Статті » Мои статьи

Козельщина-жахливіша за Катинь

VІ

Радянське пекло

 

Нерідко, прогрес у медицині вчені-медики здійснювали наперекір медичній етиці. Опираючись виключено на свої забаганки, експериментатори без будь-якої згоди піддослідного проводили свої нелюдські досліди над собі подібними. Одержимі революційною ідеєю «для достижения цели все методы хороши» радянські науковці, переступивши через усі моральні норми, із захопленням ставили свої нелюдські досліди над «ворогами народу» – в’язнями радянських концтаборів і тюрем.

Поширеною на той час науковою темою у лікарів-експериментаторів було дослідження по пересадці тваринних органів людині, як то ока чи інших. Так з метою планового регулювання поголів’я гомосовєтіка світила радянської медицини займалися пересадкою репродуктивних органів від тварин до людині. Окремою темою проходили у них пошуки методів маніпуляції над людською свідомістю. Деякі «медичні світила» ставили досліди на людях по промиванню мозку у прямому розумінні цього слова. Людську голову затискали лещатами і розкривали череп приблизно так, як це роблять на сході деякі дикуни-гурмани над мозком живих мавп, тільки з тією різницею, що замість кулінарних приправ у черепну порожнину додавали різні хімічні сполуки і не вживали в якості їжі. Ще науковцями ставилися чисто психологічні досліди над 190 мільйонним населенням Радянського союзу. Розробники цього псевдонаукового напрямку стверджували, що певний процент знищення людської особі позбавляє залишкову частину мас до спротиву. Дійсність перевершила чутки про масовий терор в СРСР. Батьків там розстрілювали, могили зрівнювали із землею, а пам’ять стирали епідемією жахів. Тільки після 22 червня 1941р. світ став вражений від наслідків більшовицького режиму. Німецькі окупанти викривали радянських злочинців шляхом розкопок місць таємних захоронень жертв більшовицького режиму, а після війни радянська комісія виявляла, начебто випадково, місця масових злочинів, приписуючи їх вже німцям. Услід за ексгумації в Катині, 3 червня 1943р, яку довелося вченим із багатьох держав світу припинити виключно із санітарних міркувань (літня спека і хмари мух) – 15 червня 1943р. розпочалася ексгумація у Вінниці. На підставі протоколу огляду встановлено, що станом на 7 вересня 1943р. загальна кількість трупів з ділянок «Фруктовий сад», «Цвинтар», «Громадській парк ім. Горького» склала – 9443. Переважна більшість приречених мала зв’язані мотузкою кінцівки рук, а дехто ніг. По куту напрямку ходу вогнепального каналу встановлено, що постріли у жертв проводилися, коли ті знаходилися у положенні навколішки з низько нахиленою головою. Характер зовнішньої деформації олив’яних куль, виявлених у черепній порожнині, дає право на ствердження, що смертельні ушкодження спричинені дрібнокаліберною зброєю (вірогідно з револьвера). Враховуючи ступінь трупних змін, давність знаходження останків в містах таємного поховання визначається в межах 3-5 років (1937-1940рр.). Як не дивно, але отримали кулю в потилицю не представники політичних сил здатних активно впливати на хід історії, а представники невдячної чорної праці а той наймасовіший у своїй більшості прошарок пролетаріату, який і зараз не хоче бачити нічого далі свого власного носа. У розритих могилах опинився отой гаряче обожнений, коханий до нестями і ошуканий до нитки народ, що з косами і вилами в руках, та з дико-фанатично розплющеними очима і перекошеним обличчям, на фоні моря крові, наївшись до нестями сала і опершись на тин чи паркан, злорадно гиготав у спину відступаючим національним силам. Заколисуючи себе думкою, що його хата скраю він і не підозрював того, що у такий спосіб покірно рив своїми правицями, в першу чергу, собі могилу.

Саме досягнення у царині дослідження впливу наркотичних речовин на розумові здібності людини стали запорукою появи перед боєм отих «наркомівських 100гр.». Як зараз з’ясувалося інтендантська служба заздалегідь до бідонів із алкоголем доливала із флаконів строго по таємній інструкції «домішки» із вмістом психотропних речовин. Піддослідними ставали звичайні люди далекі від політики, арештовані енкаведистами або службою безпеки у ночі за підозрою, наклепом, доносом, навіть від анонімників. Злочинні експерименти проводилися також і над полоненими поляками і молдованами. Ця трагічна для народу історія розвитку радянської медицини ще чекає своїх авторів. Під наглядом НКВС велися і інші розробки, як то напрямки на удосконалення старих і розробку нових отрутних речовин. Під час дослідів радянські лікарі прискіпливо контролювали тривалість агонії людського організму.

Тільки у 1947р. у наслідок розгляду на Нюрнберзькому процесі справи над лікарями Освенціума і інших німецьких концтаборів, де проводилися нечувані досліди над в’язнями – медичні експерименти на людях без їх згоди були заборонені. Більшість із тих німецьких лікарів-вчених Нюрнберзьким судом були засуджені до смертної кари, а решта до пожиттєвого ув’язнення. Сумнозвісні і досліди, які проводили над в’язнями в «Загоні № 731» японськими лікарями. Не отримали свого засудження на Нюрнберзькому процесі тільки радянські фахівці смерті. Не виніс звинувачення чомусь, підсудним представникам Вермахту, генеральний прокурор СРСР Вишинський А.Я. – факт знищення десятків тисяч людей у Вінниці, Катині, Биківні…

Навіть сьогодні медицина, визнавши злочинними досліди над людьми, в дійсності продовжує їх проводити, причому у значних масштабах. Корупційний зв’язок між фармацевтами і лікарями – це предмет завтрашніх резонансних судових справ Міжнародного трибуналу.

Є свідчення випадкових очевидців злочинів, на очах яких працівники НКВД творили свої чорні справи. Проте, це поодинокі випадки, бо навіть дітей, які підгледіли секрет катів енкаведисти ніколи не залишали живими. Утім, ці люди зараз вже поважного віку. Тому вони не побажали, щоб їх прізвища афішували, аби не порушували їх спокій оті фаунтові пагони покидьків. А були і такі, хто в останню мить свого сплюндрованого тоталітарним режимом життя намагалися покаятися у своїх гріхах, вчинених часом не зі своєї волі. Проте, давали зізнання на жаль не всі, були серед них і моральні уроди такі як:

«Палач Воркути» уродженець Житомира Єфим Йосифович Кашкетін справжнє прізвище якого Хаім-Меер Йосифович Скомаровскій. Тільки згідно одного наказу НКВД №00409 в Ухтпечлагє ним і його командою за один раз було розстріляно із  кулемета «Дегтярьова» і пістолетів «ТТ» – 2901 особа.

Проте, щоб замести сліди злочину в березні 1940 р. Військова колегія Верховного суду СРСР на підставі ст.ст. 58-7, 58-8, 58-10 і 58-11 КК РСФСР приговорила до вищої міри покарання і самого Х. Й. Скомаровського.

Випускником Кременчуцького реального училища 1903 року був уродженець с.Успенки Терентій Дерібас, якій вислужився до комісара держбезпеки 1-го рангу. Він був активним учасником подавлення Кронщтадського заколоту матросів і селянського повстання на Тамбовщині. В жовтні 1933 року очолив будівництво в нелюдських умовах силами арештантів Байкало-Амурську залізницю. В подальшому Т.Дерібас був розстріляний колегами по НКВД.

Наступним злочинцем був Миронов Лев Григорович (справжнє прізвище Каган) родом з Пирятина, який займав посаду голови колегії звинувачення Полтавського ревтрибуналу. Потім вислужився до начальника відділу головного управління державної безпеки НКВС СРСР. В 1938р. Лев Миронов теж був страчений.

Уродженцем Полтавської губернії ще був і Н.К.Горлінський, який окрім участі у приведенні приговорів до виконання в Харківській і Чернігівських областях у 1943 р. керував ще каральними акціями проти козачого населення в Ставропольському і Краснодарському краях. У 1945-47р.р. та у лютому-квітні 1949р., будучи міністром держбезпеки Литви, він провів крупномасштабні арешти і висилки народів Прибалтики. В кінці 1953 р. після арешту Л.П.Берії сам Н.Горлінський був звільнений з органів, а з приходом до влади Л.І.Брежнєва, відновлений у званні генерал-лейтенанта. Таких прикладів безліч, але запевняти всіх і вся, що катами були виключно етнічні українці – не варто, принаймні з погляду на прізвища. Насправді тюрми в СРСР були завжди переповнені в усіх містах, бо скрізь діяв наказ, що мав силу закону. Він мав таку силу, яка надавала право безкарно вбивати навіть тих, хто ставав випадковим свідком розстрілів чи екзекуцій. Узятий радянською владою на озброєння принцип кримінального світу, по «понятіям» якого вбивали не тільки свідків, але і своїх – ненадійних, або не досить стійких, занадто запеклих чи занадто обізнаних. Таким чином у тюрмах опинялися комбриги і маршали, прокурори і секретарі ВКП(б), їх слідчі і стукачі, дознавці і виконавці вироків – душогуби, вчорашні колеги керівники НКВС  Балицький, Єжов, Ягода, Берій…Звірства німців нічим не поступалися перед кривавими розправами «визволителів», що дало можливість усе списувати на Гітлера – давні масові розстріли мирного населення, грабунки коштовностей із храмів і підривання культових споруд, нищення снарядами і випалення термітом будівлі міста разом із залишеним на призволяща населенням. Припустимо, що Биківня за Києвом і Куропати в Білорусії, а також 20 тис. жертв під Піщаною горою у Кременчуці, то є жертви гітлерівського терору, тоді покажіть де ви поділи жертви свого сталінського терору. Невже тільки німці були трупоїдними, а ви вегетаріанцями та ще плодово-ягідними. Спробуємо стати вище над теперішніми антиукраїнськими стереотипами створеними пройдисвітами для дурнів. Вони зі своїх іномарок закликають нас у щасливе таке минуле, коли нам усе держава давала, будувала, годувала і поїла. Ми, ощасливлені вами, ще не забули якою такою людською ціною наші батьки оплатили отой рай, що у нормальної нації зветься пеклом. Опитані свідки дають повну картину пекла, де за диявола правив енкаведист. Саме український народ нещадною війною обом окупантам відповів проголошенням своєї незалежності.

Категорія: Мои статьи | Додав: Надніпрянський (07.08.2013)
Переглядів: 188 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Меню сайта

Форма входа

Категории раздела

Поиск

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2017 | Конструктор сайтів - uCoz