Музей епохи тоталітаризму

Українське коріння донських козаків.

админ — Wed, 08 May 2013 23:14:00 GMT

Українське коріння донських козаків.

Імперська пропаганда так довго намагалася нав’язати суспільству думку про те, що у донських козаків ніколи не було, та й досі немає нічого спільного з Україною, що в цю пропагандистську ідею повірили навіть деякі українські науковці. Так відомий український правознавець і історик Сергій Шелухін у своїй праці «Україна – назва нашої землі з найдавніших часів» (1936 р.) так писав про це: «Україна ніколи до р. Дону не доходила, за виключкою гирла його. І тепер етнографічний кордон України далеко не доходить до р. Дону. Донщина й донські козаки ніколи Україною й українськими не вважалися і не називалися». Але ті українські дослідники, які на відміну від Шелухіна, краще зналися на реаліях Донського краю, рішуче йому суперечили. Так, уродженець українського Подоння (зараз Воронізька область Росії), Аркадій Животко, так відповідав професору Шелухіну:

«Таке твердження не зовсім відповідає дійсному становищу. Вже з зазначеного нами етнографічного кордону бачимо, що в одній своїй частині йде він по р. Дону (див. Ліски та ін.), а сама суцільно-українська територія цього краю, названого Центральною Радою – «Подонням» (за р. Доном), тісно межує з властивою Донщиною. Щодо останньої, то є загально відомо, що тільки т. з. Верхові донські козаки не є українцями. Донці середньої частини мають вже чималу примітку українського, а у Низових Донських козаків, – як зазначає Семенов, «Великоруський елемент» – цілком подавлений «малоруським». До того ще треба додати, що, крім української мови, підтвердження цього можна бачити з одного боку в самих прізвищах («Запорожець» та ін.), а з другого – в українських звичаях, що до останніх часів там заховалися». (А. Животко «Подонь (Українська Вороніжчина) в культурному житті України»).

Такі дискусії щодо українського походження донських козаків точилися ще в першій половині 20-го століття. Але в наші часи досить тільки мати очі для того, аби засвідчитись у цьому. Інтернет надає нам щасливу можливість побачити на власні очі численні фотографії, зроблені на Дону, які показують нам, що й донські хати, й донські храми, якщо збудовані вони за традиційними козацькими зразками, і старі портрети донських отаманів, і багато чого іншого, все вказує на те, що донська культура, донське мистецтво і донське життя в усі часи розвивалися під значним впливом української культури, українського мистецтва і українського життя. Аби не бути голослівним, пропоную і Вам подивитися на пам’ятки старого Дону.

На козачому сайті «Вільна Станиця», до речі досить козачоцентричному, автори якого заперечують спорідненість донців не лише з українцями, але і з росіянами теж, під рубрикою «Самобутня козача архітектура» розміщена низка світлин, поруч з таким коментарем (переклад з російської): «Цього літа, під час одного з візитів в станицю Мелихівську (Усть-Донецький район), друзі показали мені цікавий будиночок, який, сподіваюся, сподобається і вам. Дах будинку покритий астраханським трубковим очеретом. Милуйтеся і насолоджуйтеся». В свою чергу, пропоную і Вам насолодитися виглядом цієї донської хати, що мало чим відрізняється від аналогічних їй хат українських

Але відчуття того, що ти перебуваєш на Україні, та дивишся на життя українців, виникає не лише після перегляду подібних фотографій. Не менш цікаво дивитися на портрети донської старшини 17-18 ст.ст., спостерігаючи за тим, що й зовнішній вигляд багатьох отаманів, і їхній одяг, і навіть символи влади – булави в їхніх руках, цілком тотожні тогочасним зображенням української козацької старшини Гетьманщини та Запоріжжя. Отже, дивіться знов:

Ще більш виразнішим свідоцтвом культурного навчання донців у українців, є архітектура донських храмів. Першим на Дону мурованим собором став Воскресенський військовий собор у столиці Донського краю місті Черкаську. Збудовано його наприкінці 17 – на початку 18-го століть, в той час, коли на Україні муровані храми будувалися десятками, тому і не дивно, що перший донський кам’яний храм зроблено саме за українськими зразками. Знаходився головний храм донського козаків на центральній площі міста, яка, як і скрізь на козацькій Україні, називалася Майданом, і де збиралася головна козача рада – військовий круг.

Ось як характеризують цей собор науковці: «Воскресенський військовий собор – це хрещатий двоповерховий дев’ятибанний храм. Він зведений в стилі українського бароко, невідомими майстрами, знайомими з тогочасною архітектурною традицією козацької Гетьманщини. Висота собору, разом із хрестом центральної бані – 49 метрів. Всі бані мають 8-гранні бабинці. З північної, західної та південної сторін собор оточений «гульбищем» – двоповерховою критою папертю, збудованою в 1725-1730 рр. Західний вхід – головний, перед ним розташовані сходи, крім того собор має південно-західне крильце. Зовнішній декор собору дуже стриманий, вирізняються лише різьблені наличники віконних отворів».

Ще можна додати, що спочатку Воскресенський собор не містив в собі ніяких фрескових розписів. Вперше собор розписали також українські майстри, кияни, під керівництвом Пилипа Симоновича, і було це в 70-ті роки 18-го століття. Приблизно в ті ж самі часи були зроблені різьблені паркани храмових хорів з різнокольоровими перилами. За зразком донського собору в Черкаську були зведені інші видатні пам’ятки стилю українського бароко – муровані Спасо-Преображенська церква в Великих Сорочинцях і Успенська церква в селі Дубівка на Волзі, та дерев’яний Троїцький собор в Новомосковську.

Наприкінці 18-го століття, імперська влада, зруйнувавши козацький устрій Гетьманщини та Запоріжжя, намагалася позбавити і пам’ятки козацької архітектури її найхарактерніших рис. Саме тоді були змінені бані Воскресенського собору – їм спробували надати кулястих форм, аби таким чином вони нагадували церковні маківки московських церков, які в свою чергу позичили свій вигляд від золотоординських мусульманських храмів. Та попри всі імперські реконструкції, Воскресенський собор в Черкаську зберіг надовго свою виразну українську суть. До 1805-го року собор залишався найбільшою святинею всього донського козачого війська. Лише з перенесенням донської столиці до Новочеркаська, Воскресенський собор перестав вважатися головним центром донського життя.

Пропоную Вам подивитися на світлини донського Воскресенського храму. Зверніть увагу не лише на виразні форми козацького собору. Подивіться й на навколишні пейзажі, які так нагадують типові українські краєвиди. Мабуть недаремно князь Дмитро Байда-Вишневецький заснував донську столицю саме тут.

Евреи в НКВД Украины: палачи и жертвы

админ — Thu, 18 Apr 2013 20:45:30 GMT

Евреи в НКВД Украины: палачи и жертвы

Гитлеровский плакат 1941 года

Новое исследование украинского историка анализирует феномен "засилья" евреев в руководстве ГПУ-НКВД. Ответственны ли евреи-чекисты за Голодомор? Как еврейские офицеры на высших постах госбезопасности из палачей становились жертвами – в интервью учёного порталу IzRus.

Вадим Золотарёв

Украинский историк Вадим Золотарёв – автор семи книг и десятков статей по истории госбезопасности Украины подготовил к печати комплексное исследование о евреях в органах ГПУ-НКВД 1920-1941 годов. О начале этого исследования портал IzRus сообщал в 2009 году. Краткие выводы были опубликованы Золотарёвым совместно с д-ром Юрием Шаповалом в ежегоднике "Из архивов ВЧК-ГПУ-НКВД-КГБ" (2010). Более подробную информацию и собственные наблюдения по теме своего исследования, которое будет опубликовано в текущем году, Вадим Золотарёв сообщил порталу IzRus.

Евреи составляли лишь 6,5% населения Украины в 1926 году. Но цифры, основанные на кропотливых изысканиях в архивах Службы безопасности Украины, говорят о том, что на руководящих постах в ГПУ УССР в 1929-1931 годах евреев было 38%, а в период Голодомора 1932-1933 годов евреи составляли 66,6% среди всех руководителей карательных органов республики. Когда в 1936-м присваивались новые звания по ведомству госбезопасности, то среди верхушки НКВД УССР из 79 человек евреев было ровно 60 (те же 66,6%). Золотарёв приводит архивный документ - приказ НКВД СССР от 8 января 1936-го, где говорится о присвоении спецзваний капитанов ГБ (соответствовавшие общевойсковому полковнику) сотрудникам НКВД Украины. Среди 34 офицеров – 25 евреев.

Кроме того, часть чекистов скрывала своё еврейское происхождение под псевдонимами. Например, Александр Розанов – начальник управления НКВД по Одесской области в 1935-1937 годах, позже на допросе признавался: "Я – Абрам Розенбрандт, еврей. Имя и национальность записал по-другому от стыда".

Израиль – палач Украины

Главную палаческую роль в запуске массовых репрессий в Украине сыграл Израиль Леплевский – нарком внутренних дел УССР с июня 1937 по январь 1938 гг. В этот же период начинается и "отстрел" предыдущего поколения евреев-чекистов, что снизило за полгода их долю в руководстве НКВД до 46,5%. Затем, когда в 1938-1939 годах следующий нарком – плохо скрываемый антисемит Александр Успенский, будет "чистить" людей Леплевского, будут уничтожены почти все евреи, занимавшие ранее высокие посты в карательной системе. Именно Успенский дал указание на аресты евреев-чекистов по национальному признаку, мотивируя это раскрытием "сионистского подполья в органах".

Золотарёв приводит показания Григория Кобызева – начальника отдела кадров НКВД УССР. Союзный нарком Ежов, увидев его отчёт по кадрам украинских чекистов в феврале 1938-го, произнёс: "Посмотрел я на кадры – тут не Украина, а Биробиджан". Вскоре после этого начались отстранения от работы и аресты евреев – служащих НКВД. Фактически, репрессии 1937-1938 годов очистили "органы" от заметного еврейского присутствия.

Вадим Золотарёв считает, что преступления евреев-чекистов были ничуть не хуже и не лучше того, что делалось их нееврейскими коллегами. О некой "еврейской специфике" можно говорить только в контексте редкого явления бегства из СССР: все четыре высокопоставленных НКВДшника, сумевшие бежать из страны, были евреями.

Евреи, убивающие евреев

Горький абсурд заключался в том, что враг сионизма и бывший бундовец Израиль Леплевский, который вместе со своими помощниками наводил ужас на Украину в 1937-м, сам были расстрелян по делу о "сионизме", а пытали его на допросах следователи-евреи Лулов и Визель. Вадим Золотарёв поведал нашему порталу, что ситуация, когда евреи репрессировали евреев, повторялась в Украине тысячи раз. Так, лейтенант госбезопасности Вайсберг выбил из арестованного НКВДшника-соплеменника Якова Каминского показания об его участии в сионистской организации внутри НКВД УССР под руководством Леплевского, а "сионистов" в управлении НКВД Харьковской области разоблачал еврей Перцов.

В 1937-1938 гг. по "делу Украинского физико-технического института" были арестованы многие специалисты-евреи - Александр Вайсберг, Конрад Вайсельберг, Фриц Хоутерманс, Моисей Корец и Лев Ландау, успевший выехать в Москву. Вайсельберга расстреляли. Вайсберга и Хоутерманса передали из застенков НКВД в руки гестапо (1940). Интересная деталь: не какие-то "тайные антисемиты" громили институт, но следователи Коган, Резников, Шалит, Вайсбанд и Дрешер под началом Льва Рейхмана. Это был фарсовый ужас той эпохи: евреи-гэбисты пытками заставляли евреев-ученых признаваться в связях с евреем Троцким.

Во многих областных управлениях НКВД за два года сменилось 3-4 состава сотрудников, причем иногда на смену расстрелянным евреям-следователям и начальникам отделов приходили их заместители-евреи, которых через полгода-год тоже ставили к стенке. В том же Харькове всемогущий начальник областного НКВД Соломон Мазо застрелился 4 июля 1937 года в своем кабинете, оставив записку: "Товарищи, куда же ведёт эта линия на массовые аресты?" Харьковское УНКВД возглавил майор госбезопасности Лев Рейхман. Чуть позже его тоже расстреляли - как и бывшего начальника харьковского ГПУ Иосифа Блата, замначальника харьковского УНКВД Якова Каминского, начальника секретно-политического отдела областного НКВД Абрама Симховича.

Историк Вадим Золотарёв в своем исследовании делает вывод о том, что нельзя говорить о "жидокоммуне" или о "заговоре" евреев-чекистов против украинского народа: "следует говорить об индивидуальных мотивах прихода на службу евреев-чекистов, среди которых немалую роль играли материальные преференции". Учёный считает, что "своей службой в ГПУ-НКВД евреи как бы накликали на себя беду, стимулировали волну юдофобии, которой чуть позже используют и усилят нацисты". По итогам своего исследования Золотарёв ответил на ряд вопросов портала IzRus.

Почему вы вообще занялись этой острой темой?
Я не занимаюсь пресловутым "еврейским вопросом", я занимаюсь историей советских органов госбезопасности. А тут поневоле приходится сталкиваться в основном с евреями-чекистами. Когда я написал 27 очерков о руководителях ЧК-ГПУ-НКВД Харьковщины, то 11 были евреями. Когда писал очерки о начальниках Секретно-политического отдела ГПУ УССР, то евреями были 3 из 4. Евреев в ГБ нельзя рассматривать отдельно от евреев в партийном аппарате, например. Думаю, что их процент в партийных органах в Украине был сравним с процентом в госбезопасности.

Откуда столь высокий процент евреев в карательной системе первых 20 лет красной диктатуры?
А на кого могла опираться в то время Советская власть в Украине? На русских и евреев. Зачем проводилась пресловутая "украинизация"? Прежде всего для того, чтобы руководство узнало язык подчиненных. На счет идейности коммунистов (всех национальностей) я уже не верю. Ведь все боссы жили в 20-30-х гг. так, что зажравшимся чинушам времен Брежнева и не снилось. Почти у всех были особняки, прислуга - в то время, когда миллионы сводили концы с концами. Вместе с известным украинским историком Юрием Шаповалом мы захотели снять многочисленные спекуляции с разных сторон о евреях-чекистах.

Можно ли сказать, что репрессии 1937-1938 годов почти ликвидировали тех евреев в органах, которые ранее сами уничтожали других?
Отвечаю утвердительно.

Как вы оцениваете роль ГБ в организации Голодомора?
Чекисты были меченосцами партии, никогда не выходили из-под её контроля и выполняли всю грязную работу. Войска ГПУ блокировали районы, не давая крестьянам спастись. Само же ГПУ фабриковало дела против "вредителей", тысячами посылая их на расстрел.

Справедливы ли опасения - скажем, депутата Рады Александра Фельдмана, - о том, что публикация фамилий организаторов Голодомора и главных гэбистов тех лет приведёт к росту антисемитизма?
Смысл этого вопроса я передам иначе: "Нужно ли украинцам знать правду о своем прошлом, если эта правда бросает тень на другие народы?" Конечно же, нужно. Как и любому другому народу. Когда исследуют Холокост и зверства фашистов на оккупированных территориях, то никто не думает, что это бросает тень на всех немцев. Во-первых, у преступников нет национальности. Во-вторых, за преступления должны отвечать только лица, их совершившие. Задача историков - предельно честно излагать факты и документы, ничего не умалчивая. А если это кого-то задевает, то это вопросы не к историкам. Имена евреев в ГБ никто не выпячивает - их просто называют в числе других чекистов. Ведь когда при Ющенко стали публиковать документы про Голодомор, то просто называли фамилии лиц, подписавших документы. И никто не виноват, что среди них было много евреев.

Некоторые говорят - мол, зачем выпячивать имена евреев, они были винтиками и такими же советскими активистами, как и все остальные...
Относительно винтиков, давайте проведем аналогию с фашистскими преступниками - гестаповцами, эсэсовцами, охранниками концлагерей. Они ведь тоже были всего лишь винтиками преступного режима. Но их ловили по всему миру и уничтожали. У чекистов был выбор, но они выслуживались, идя по трупам как по шпалам, пока сами не попали под поезд, мчащийся к светлому будущему. Вся беда в том, что у нас официально не осужден коммунизм. Многие не могут забыть о том, что они сами или их ближайшие родственники были в ВКП(б).Почему, когда в Украине власть ставит памятники Сталину, это не вызывает протеста у еврейских организаций? Ведь Сталин не только уничтожил сотни тысяч евреев, но и ввел политику государственного антисемитизма в СССР!

В конце интервью Вадим Золотарёв показал, куда может забросить жизнь бывших НКВДшников, рассказав историю запечатленных на фотографии в донецкой газете за декабрь 1937-го людей. Из четырех награжденных сотрудников УГБ УНКВД по Донецкой области – три еврея: Орлов - начальник контрразведывательного отдела, Гольдман - начальник секретно-политического отдела и комендант Леонид Аксельрод – лично расстрелявший сотни людей. Орлова расстреляли в 1938-м, Гольдмана в 1941-м. Аксельрод прошёл всю войну, стал майором госбезопасности, руководил "расстрельным отрядом" на ряде фронтов, получил за это два ордена, а в 1950-е работал замдиректора Львовской оперы.

Оригинал статьи на первоисточнике.

“Іван Ремболович”

админ — Wed, 17 Apr 2013 04:15:02 GMT

"Іван Ремболович”

16 квітня 2016 р., до 70-ліття створення дивізії "Галичина”, вийшло 2-ге видання книжки Романа Коваля "Іван Ремболович” – про начальника зв’язку Дієвої армії УНР, командира саперного куреня дивізії "Галичина”, учасника битви під Бродами, учасника підпілля ОУН на Прикарпатті га Гуцульщині в 1944 – 1949 роках

У сьомому томі "Енциклопедії українознавства” Володимира Кубійовича про Івана Ремболовича написано лише 31 слово і трохи не завжди точних цифр, разом 42 знаки. В них вміщено біографію людини, яка пройшла дві світові війни, дві епопеї Визвольної боротьби.

Від грудня 1917 р. до листопада 1921 р. Іван Ремболович воював за волю і долю України, спочатку на рідній Чернігівщині проти Таращанського і Богунського полків Красної армії. На Київщині бився проти Семена Будьонного, на Поділлі й Волині – проти Григорія Котовського. Десятки, а може, й сотні боїв! І що ми про них знаємо?!

Арештували Івана Ремболовича 7 листопада 1949 р. в Космачі, розстріляли 8 вересня 1950 р. у Станіславові (тепер м. Івано-Франківськ).

60 років рідні та історики не могли ознайомитися з "кримінальною” справою Івана Семеновича Ремболовича. В останній рік президентської каденції Віктора Ющенка це нарешті вдалося Романові Ковалю, відтак ця справа лягла в основу його дослідження.

Книжка "Іван Ремболович” з’явилася завдяки фінансовій підтримці Братства вояків 1-ї Української дивізії УНА та Історичного клубу "Холодний Яр”.

Вихідні данні видання даті:

Роман Коваль, "Іван Ремболович” (Київ – Вінниця: Історичний клуб "Холодний Яр”, ДП "Державна картографічна фабрика”, 2012 / 464 с., іл., тверда повноколірна палітурка) – 75 грн.

Дослідження щедро ілюстроване унікальними фотографіями.

Наклад 1-го видання 1000 пр., 2-го – 500 примірників.

Подаємо зміст видання та біографію Івана Ремболовича.

Книгу можна придбати, попередньо переказавши кошти електронним переказом на ім’я Романа Миколайовича Коваля, вул. Курська, буд. 20, кв. 14, Київ-03049, зазначивши "За книжку "Іван Ремболович”.

Прес-служба Історичного клубу "Холодний Яр”

Koval_r@ukr.net

Газета "Незборима нація” в Інтернеті

http://nezboryma-naciya.org.ua/

Зміст книги "Іван Ремболович”

Роман Коваль. Щасливі й сумні дороги Івана Ремболовича (передмова).

Біографія Івана Ремболовича.

До революції і після.

"Треба було захищати рідний край”.

Сальський і Болбочан.

"Радісна пісня визволення”.

Пйотркув-Трибунальський.

Під патронатом розвідок.

"На лісові роботи”.

"А де наша зброя?”

"Жахливий вигляд мав цей похід”.

"Ваші нерви вже заспокоїлися?”

"Головне – всюди бити москалів”.

На Коростень!

"Пане партизане! Що ви робите?!”

"Тільки дві сльози…”

"І хліб, і біль”.

"Кіннота зліва!”

Битва над річкою Звіздаль.

"За що ж?..”

"Хто з вас Ремболович?!”

Опір московській сваволі.

"Весна” Олександра Храпачова.

"Ми – українські партизани”.

І знову війна!

Творимо силу!

Аргументи генерала Курмановича.

Альфред Бізанц.

"Айнзац” проти Ковпака.

Брідське пекло.

Під опікою монахів і монахинь.

"Полковник Балбачан” на Гуцульщині.

"А зв’язок з підпіллям ОУН підтримували?”

Допити 1950 року.

"Отака життєва правда!”

Не підлягає реабілітації?

Джерела

Поширені скорочення.

Додаток №1. Спогади і документи. 1918 – 1921 рр.

Іван Ремболович. 1918 рік на Чернігівщині.

Олександр Вишнівський. Наша Світланка.

Світлана Харченко в бою під Вапняркою атакує ворожу батарею.

"Показанія повернувщогося з большевицького полону учасника повстанчого отряда генерала Тютюнника хорунжого 3-ї гарматної бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Спартака”.

Додаток №2. Спогади про дивізію "Галичина”.

Роман Долинський. Бойова група Байєрсдорфа. Причинок до історії 1-ї Української Дивізії УНА, колишньої Дивізії "Галичина”.

Юрій Копистянський. Прорив з-під Бродів.

Павло Сумароків. В оточенні під Бродами. Прорив 2-го куреня 30-го полку УД "Галичина”.

Додаток №3. Побратими Івана Ремболовича

Олекса Горбач. Майор Микола Палієнко.

Мирон Матчак. Поручик Поспіловський.

Роман Коваль. Вояцька одіссея Антона Гребенника.

Нестор Ріпецький. Насамперед українець. Славній і світлій пам’яті мойого друга і співробітника полк. Г. Сосідка.

Михайло Крат. Пам’яті друга і бойового товариша. Леонід Перфецький. 1901 – 1977.

Роман Коваль. "Умер козак…” (згадка про Володимира Малкоша).

Додаток №4. Неповний список вояків і старшин УСС, УГА та Армії УНР, учасників Другої світової війни в лавах дивізії "Галичина”, Українського визвольного війська та 1-ї УД УНА

Додаток №5. "Приговор” і вирок.

"Приговор”.

Вирок Іванові Ремболовичу.

Додаток №6. Біографії учасників підпілля ОУН та УПА, згадки про яких є в цій книжці.

Додаток №7. 1990 – 2012 рр. Вітання, лист і спомин про Івана Ремболовича.

Вольф-Дітріх Гайке. Першій Українській Дивізії – з нагоди проголошення деклярації суверенітету України в липні 1990 р.

Роман Коваль. Лист голові Головної управи Братства колишніх вояків 1-ї Української дивізії Української національної армії Миронові Головатому.

Зеновій Врублевський. "Він був нам як тато”.

Додаток №8. Фотодокументи.

Біографія автора.

Подяки.

Біографія Івана Ремболовича

РЕМБОЛОВИЧ Іван Семенович (28.01.1897, м. Городня Чернігівської губернії – 8.09.1950, Станіслав, тепер Івано-Франківськ). Військовий діяч; молодший офіцер саперної команди 19-го Костромського піхотного полку 5-ї піхотної дивізії, командир саперної команди 670-го Дунаєцького піхотного полку 168-ї піхотної дивізії (1917), помічник командира 5-ї саперної роти 5-ї піхотної дивізії російської армії (09.1917), отаман півсотні Вільного козацтва (поч. 1918), командир пішої півсотні української охоронної сотні м. Городні (весна 1918), старшина 20-го кінного Павлоградського полку (4.01.1919), кінного дивізіону корпусу Січових стрільців (10.01.1919), начальник зв’язку 1-ї Запорозької стрілецької дивізії, Запорозької групи (05.1919), штабу Дієвої армії УНР (4.08.1920), начальник оперативного відділу 4-ї Київської дивізії Волинської групи (27.10.1921 – 5.11.1921), командир ударної частини Української повстанської армії Юрка Тютюнника (5.11.1921), командир саперної сотні 14-го саперного куреня, командир саперного куреня дивізії "Галичина” (1.12.1943 – 1.07.1944); військове звання – підполковник Армії УНР, сотник дивізії "Галичина”.

Народився у сім’ї службовця земської управи. В батьків, Семена Юхимовича і Софії Карлівни, було дев’ятеро дітей: Михайло (22.10.1885), Георгій (10.01.1887), Вадим, Володимир, Олена (28.04.1888), Анна (21.12.1890), Ніна (27.01.1894), Олександра (5.05.1895), Іван (28.01.1897), Вадим (30.03.1901) та Ліда (27.02.1903).

1905 року вступив у Городнянське земське училище, освіту продовжив у Городнянському 4-класному вищеначальному училищі. Закінчив його напередодні війни. Здавши іспити за 6-й клас гімназії, пішов до війська добровольцем.

Учасник Першої світової війни. Закінчив Віленське училище (Полтава, 01.1916). За героїзм здобув хрести Станіслава ІІІ ступеня, Анни ІІІ ступеня, Володимира ІV ступеня. Учасник українізації частин російської армії. Делегат Першого, Другого і Третього всеукраїнських військових з’їздів (Київ, 1917). Організатор Вільного козацтва на Чернігівщині. Учасник боїв проти червоних у 1917 – 1919 роках. У грудні 1919 р. інтернований поляками у Луцьку. З лютого 1920 р. служив у 2-й (невдовзі 6-й Січовій) дивізії. Учасник Другого зимового походу УПА, під час якого вславився в боях за Коростень, інші міста і села. 12 листопада в с. Чайківка тяжко поранений у праве стегно. Попри поранення, в бою під с. Малі Миньки 17 листопада 1921 р. організував групу до ста осіб, з якою хоробро оборонявся, та все ж потрапив у більшовицький полон, з якого втік.

Учасник Другої світової війни. Учасник битви під Бродами у липні 1944 р., під час якої був тяжко поранений, внаслідок чого втратив ногу. У 1944 – 1949 рр. – у підпіллі ОУН (псевдо "полковник Балбачан”). Арештований 7 листопада 1949 р. в с. Космачі Яблунівського району на Гуцульщині.

15 травня 1950 р. згідно зі ст. ст. 54-1А, 54-11 КК УССР Івана Ремболовича засуджено до розстрілу. Вирок виконано 8 вересня 1950 року. На подання голови Івано-Франківської станиці Братства 1-ї УД УНА Володимира Малкоша іменем Івана Ремболовича названо вулицю в м. Івано-Франківську.

ПОЛЬСЬКІ ЖОВНІРИ В ЗАПОРІЗЬКОМУ ТАБОРІ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ

админ — Wed, 17 Apr 2013 03:58:29 GMT

ПОЛЬСЬКІ ЖОВНІРИ В ЗАПОРІЗЬКОМУ ТАБОРІ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ

Наприкінці 30-х років минулого століття світ жив очікуванням смертельного двобою між нацистською Німеччиною і комуністичним СРСР. Але трапилося несподіване: 23 серпня 1939 року антагоністичні режими порозумілися і підписали 10-річний пакт про ненапад. І лише вкрай обмежене коло осіб знало, що той пакт доповнено таємним додатковим протоколом про поділ Європи на німецьку і радянську сфери впливу, межу між якими встановлено по лінії річок Нарева, Вісли і Сану.
А це означало, що могутні сусіди винесли Польщі смертельний вирок і тій державі залишилося існувати лічені дні. 1 вересня нападом Німеччини на Польщу розпочалася Друга світова війна. Відповідно до таємного протоколу, СРСР зобов`язався це зробити одночасно з Німеччиною, але обіцянку виконувати не поспішав. І лише після того, коли уряд Польщі покинув країну, Червона армія 17 вересня 1939 року о 5 годині 40 хвилин вступила як на територію ворожої нам держави, так і в Другу світову війну на боці гітлерівської Німеччини. Розуміючи всю складність становища, в якому опинилася польська армія, її верховне командування, керуючись турботою про збереження людських життів, наказало своїм військам не чинити збройного опору німецькому союзнику і виконувати всі його вимоги. За радянськими офіційними даними Червоній армії тоді дісталися такі бойові трофеї: понад 900 гармат, більше 10 тисяч кулеметів і трьохсот тисяч гвинтівок, понад 150 мільйонів патронів, близько одного мільйона артилерійських снарядів, майже 300 бойових літаків та інше військове майно. Про кількість військовополонених жовнірів радянська пропаганда промовчала, хоча німці ніякої таємниці з цього не робили. За домовленістю між союзниками більшість полонених були відпущені до своїх домівок, але певну їх кількість СРСР вирішив утримувати в таборах протягом невизначеного терміну. Між тим союзники не гаяли часу і 29 вересня 1939 року підписали кілька нових документів. Сторони надзвичайно широко пропагували щойно укладений договір між Німеччиною і СРСР про дружбу і кордон, а також довірчий протокол, який надав право німецьким громадянам і особам німецького походження безперешкодного переїзду до Німеччини. Про два інші документи міжнародні розбійники нічого не повідомляли. За одним з них вони зобов`язалися не допускати ніякої польської агітації на окупованих ними територіях. Ще один документ теж був таємним, згідно з яким Литва передавалася в сферу інтересів СРСР. І хоча Запоріжжя, здавалося б, знаходиться далеко від місця тих подій, але і воно виявилося не стороннім спостерігачем – майже 7 місяців в ньому був розташований табір польських військовополонених, яких привезли сюди 27 жовтня 1939 року. Запорізький табір нараховував 1604 полонених, які повинні були працювати на комбінаті «Запоріжсталь» слюсарями, електрослюсарями тощо і мали для цього хоча б якісь початкові навички заводської спеціальності. А насправді багатьох із них потрібно було ще навчати перед тим, як довірити їм якусь самостійну роботу на комбінаті. Керівництво Запорізького НКВС вибрало для табору дуже зручне місце – в групі бараків, в яких мешкали будівельники металургійних заводів на Дев`ятому селищі. Незважаючи на сподівання московських чиновників на піднесення нашої промисловисті за допомогою праці полонених, дійсність показала, що ті сподівання виявилися марними. Гнітюче враження на полонених справила доповідь Молотова на сесії Верховної Ради СРСР, з якою він виступив 31 жовтня, всього через чотири дні після прибуття полонених до Запоріжжя, і в якій він сказав: «О восстановлении… Польши, как каждому понятно, не может быть и речи». Звісно, що патріотично налаштованим полоненим, таке висловлювання людини №2 із сталінського Політбюро дуже не сподобалося. А трьома абзацами вище Молотов виголосив ключову фразу: «Правящие круги Польши немало кичились «прочностью» своего государства и «мощью» своей армии. Однако оказалось достаточным короткого удара по Польше со стороны сперва германской армии, а затем -Красной армии, чтобы ничего не осталось от этого уродливого детища Версальского договора…». Ці слова поляки запам`ятали назавжди і процітували їх ще раз у Варшаві 1956 року тому ж таки Молотову. Після такого дзвінкого ляпаса Молотова в Польщі більше не приймали. Та повернімося до осені 1939 року. Вже тоді стало зрозуміло, що полонені поляки не мали відповідних кваліфікацій для роботи на сучасному підприємстві та й вони не горіли бажанням до роботи ставитися « з вогником». А 25 грудня велика група полонених раптом відмовилася виходити на роботу. Табірна адміністрація почала негайне розслідування інциденту. На допомогу табірному уповноваженому НКВС Кацу прибули слідчі УНКВС Лавриков і Панасенко, які викликали на допит полонених Беднарчика, Квятковського, Хабалова, Ковальського, Чекалішина та Лібера. За свідченнями цих та інших людей слідчі дійшли висновку: ініціаторами страйку на релігійному грунті в день католицького Риздва є четверо мешканців п`ятої кімнати з табірного корпусу №8 – поляки Франтішек Лібуда, Юліан Яросевич, Еугенуш Брель та українець Петро Ковалик. І хоча всім було зрозуміло, що Ковалик до акції на католицьке Різдво не може бути причетним, оскільки є греко-католиком, а та церква Різдво відзначає лише 7 січня, але «органи» мали серйозні підстави для репресії останнього. За даними адміністрації Ковалик часто заявляв, що з розгромом Польщі війна ще не скінчилася. Він засуджує СРСР за війну проти Фінляндії. А далі він начебто сказав: «Це їм не Польщу обманювати. Фінський народ добре знає політику більшовиків і не захоче бути в їхньому ярмі». Все це стало підставою для його звинувачення в активній антирадянській контрреволюційній агітації серед полонених. 31 грудня 1939 року четверо «організаторів» страйку були заарештовані і перевезені в Запорізьку в`язницю. А далі почалися не зовсім зрозумілі, точніше, вкрай незрозумілі дії чекістської Феміди. Річ у тім, що в Державному архіві Запорізької області карні справи є лише на двох з чотирьох арештованих – Бреля Еугенуша Болеславовича і Ковалика Петра Михайловича, а імена двох інших полонених навіть не згадуються, так ніби ті люди взагалі не існували. 13 січня 1940 року розслідування завершилося, і табірна адміністрація збиралася віддати винних до суду військового трибуналу. Але несподівано у справу втрутилася військова прокуратура і розпорядилася, аби справа була розглянута в індивідальному порядку і в закритому режимі без участі сторін звинувачення і захисту. Зрозуміло, що на це було витрачено певний час і завжди знаходилася поважна причина для відтягування засідання трибуналу. А тут ще й з табору втекло троє полонених. Після тривалих пошуків одного з них впіймали, а двох інших зловити не вдалося. Оскільки Петро Ковалик не мав потреби в перекладачеві, то його справа до засідання трибуналу потрапила першою. За переконанням підсудного члени трибуналу до справи поставилися упереджено і засудили його до чотирьох років позбавлення волі, з чим він не погодився і зажадав нового розгляду справи з викликом додаткових свідків. Та трибуналу не вдалося розглянути це питання ще раз через неможливість появи в суді очікуваних свідків: 23 травня 1940 року Запорізький табір польських військовополонених був ліквідований, а всі його мешканці опинилися в Північному залізничному таборі НКВС в м. Котлас Архангельської області. Так уряд СРСР визнав невдалим свій експеримент у використанні некваліфікованої праці полонених в гірничо-металургійному комплексі країни. …Нам ще необхідно розповісти про подальшу долю двох жовнірів, кинутих у Запорізьку в`язницю. Залишається таємницею, чи були серед полонених такі особи, як Франтішек Лібуда і Юліан Яросевич, чи то були фантоми, здатні до появи десь інде під іншими іменами? А Еугенуш Брель, який народився поблизу Варшави, та Петро Ковалик, родом зі Львівської області, кожен від нашої Феміди отримав максимум можливого покарання. 43-річний Петро Ковалик 18 червня 1941 року позасудовим органом, так званою Особливою нарадою при НКВС СРСР, засуджений (мабуть, за скарги на військовий трибунал) до 5 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах і 9 серпня 1941 року доправлений в «Північуралтабір» НКВС СРСР. Звільнений від покарання за постановою КРО НКВС Башкирської АРСР 31 березня 1942 року. Реабілітований згідно зі ст.1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року «Про додаткові заходи з відновлення справедливості у відношенні жертв репресій, що мали місце в період 30-40-х і на початку 50-х років». Після виходу цього Указу «компетентні» органи намагалися знайти сліди Петра Ковалика або його родичів у Василівському районі нашої області. Для того були якісь підстави?.. Той пошук результатів не дав ніяких. Того ж дня, що і Ковалик, 18 червня 1941 року, Еугенуш Брель отримав від тієї ж Особливої наради НКВС СРСР 8 років ув`язнення за антирадянську агітацію та за те, що запорізькі чекісти зробили його ще й «агентом польської розвідки». Потрапивши в полон ранком 17 вересня, він таким чином «виконав» завдання, отримане напередодні! Ось тільки від кого він отримав це завдання? Від польської розвідки, якої тоді не існувало? З «Північуралтабору» Еугенуш Брель вийшов на волю 2 лютого 1942 року на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про реабілітацію польських громадян» від 12 серпня 1941 року. Завдяки цьому документу з тюрем, таборів і місць заслання було звільнено 391 тисяча поляків, яких СРСР знову став вважати громадянами сусідньої держави. Ось скільки встиг пересаджати людей наш НКВС на виконання таємного німецько-радянського протоколу про недопущення польської агітації від 29 вересня 1939 року! Поновлення дипломатичних стосунків з польським еміграційним урядом в Лондоні привело до взаємного рішення про початок формування в СРСР частин польської армії.То ж не виключена можливість, що в тій армії під командуванням генерала Андерса знайшли свої місця як Еугенуш Брель, так і Петро Ковалик. Цілком вірогідно, що вони разом з англійськими солдатами воювали проти нашого спільного ворога, хоча в СРСР армію генерала Андерса офіційно вважали ворожою нам силою, в наші громадяни, які волею випадку стали її солдатами, вважалися зрадниками Батьківщини і за це отримували тюремне ув`язнення. Більше того, карну відповідальність несли також і дружини солдатів армії Андерса.

МИХАЙЛО ЛИТОВЧЕНКО, м.ЗАПОРІЖЖЯ.

СБУ не довірили секретів НКВД. А ФСБ своїх не здає...

админ — Wed, 17 Apr 2013 03:52:28 GMT

СБУ не довірили секретів НКВД. А ФСБ своїх не здає...
Теоретично ми розкрили давній злочин НКВС СРСР. І з цим всі погоджуються. Опубліковано десятки статей. Можна укласти навіть збірник. Вже є молоді вчені, готові зібрати матеріал на дисертацію. Дехто пропонує написати детективний роман. Все це добре. Але, юридичних доказів ми так і не знайшли! Жахлива таємниця Козельщинського і Путивльського таборів для військовополонених продовжує залишатися міфом.
Вже кілька місяців ми спільно з Володимиром Петровичем Бровком намагаємося зрозуміти, що відбувалося у трьох гігантських сталінських концтаборах у Старобільську, Путивлі, Козельщині у 1939-41 роках? Яка доля поляків, молдаван, румин, литовців, латишів, естонців, які там опинилися? Особливо, депортованих арештантів червня 1941 року.
У відкритих джерелах є матеріали про доставку тих людей до таборів за кілька днів до початку війни. І все. Жодного документа про евакуацію чи інші дії. Тисячі дорослих чоловіків, глав сімей, просто безслідно зникли. І додому теж не повернулися...
Журнал "Музеї України" офіційно звернувся до Президента, Голів Уряду, Парламенту України з проханням створити державну комісію, дослідити ті трагічні події. Якщо буде знайдено підтвердження масових розстрілів - розшукати місця поховань, провести слідчі дії, створити меморіали. Відповідей, на жаль, не дочекалися...
Паралельно, ми звернулися до архіву СБУ, оперативно отримавши листа про відсутність у них потрібних нам документів. Вже здобувши нові факти у журналістському розслідуванні, ми знову звернулися до архіву СБУ. Маємо чергову відповідь, яка особисто мене, переконала у тому, що Служба дійсно не має документів про гіпотетичні злочини НКВС, вірніше, його Управління у справах військовополонених. Не може таке поважне відомство давати неправдиву інформацію у такому резонансному міжнародному розслідуванні. Залишається вкотре подякувати керівництву архіву СБУ за оперативну допомогу і вибачитися за клопоти! Швидше за все, направлені нами листи у вищі органи влади, теж були перенаправлені до архіву... Коло замкнулося... Вкотре...
Тут свої корективи внесла війна.
Депортація в Молдові і Прибалтиці відбулася у червні 1941 року. Арештанти прибули до таборів перед 22 червням. Козельщина і Путивль були зайняті німцями у вересні. Відповідно, всі архіви НКВС було вивезено чи знищено. Сумнівно, що після війни їх повернули. З Києва навіть архів ЦК КПУ не змогли вивезти... У ті роки було не до поляків, а тим більше "ворогів народу" з вже союзних республік...
Якщо якісь папери і вціліли, їх "зачистили" під час ймовірної операції відволікання уваги, яку проводив центральний апарат КДБ СРСР у 1987-91 роках. Тоді всю увагу вони переключили лише на Катинь, польських військових, всіляко приховуючи масові розстріли українців, молдаван, прибалтів та інших народів - країна вирувала...
116 томів "Катинської справи", вірніше, звітів керівництва Управління у справах військовополонених НКВС СРСР, були засекречені Російською Федерацією. Доступу до них ніхто не має. І ми підозрюємо, що саме там є відповіді на всі наші питання.
Зустрівшись з Послами і дипломатами Литви, Молдови, Естонії, Польщі, Румунії, Латвії, провівши чимало переговорів, ми зрозуміли, що єдина країна, чиї дослідники просунулися найдалі і може завершити це розслідування - то Польща. Саме її громадяни добилися першого, хай і проміжного результату у Європейському суді. Архіви інших країн, крім Румунії, "зачищені". Відповідно, можливості урядів і дипломатів обмежені.
Вже є спроби отримати якусь інформацію з наглухо закупорених російських архівів приватним шляхом, як ми зрозуміли. І можливо, років за 50 про це знімуть фільм...
Можливо, буде досягнуто якоїсь політичної угоди на вищому рівні, співпадуть якісь геополітичні процеси... Ми всі знаємо, що навіть колективних зусиль шести постраждалих країн, якщо навіть станеться диво і до них доєднається Україна, для Росії недостатньо. Імперія просто ігнорує не дуже вигідні для себе історичні моменти.
Наша команда вже штурмувала деякі відомі музеї та архіви РФ, шукаючи шаблю Мазепи, побачили як діє система. Сподіватися на несанкціоноване проникнення у ЗАСЕКРЕЧЕНІ офіційно фонди архівів ФСБ... Хлопці, це фантастика! Лише домовленість на президентських рівнях! Росія не помітить і рішення Європейського суду...
Будемо реалістами. На цьому етапі ніхто не може отримати офіційних документальних свідчень, достатніх до залучення у судовому процесі.
Ми спробували йти іншим шляхом - знайти замасковані поховання розстріляних поблизу таборів. Вже побували у Козельщині. Якщо будуть якісь копійки - поїдемо до Путивля. Сподіватися на значні результати теж не варто. Хіба свідків знайдемо...
Потрібна повноцінна, гарно екіпірована експедиція. Хто організує? Отримає всі дозволи? На таке знову спроможні лише поляки...
Чекаємо.
Ситуація дещо кумедна. СБУ не довірили секретів НКВС. А ФСБ своїх не здає.
Політична доцільність важливіша історичної істини...
Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", координатор Фонду пошуку "Концтабори НКВС"

Політика на кістках

админ — Wed, 17 Apr 2013 03:51:31 GMT

Політика на кістках

У 2009 році, досліджуючи замок Казимира III у м. Володимирі-Волинському, українські археологи випадково натрапили на масове поховання часів II світової війни. Оцінивши масштаби несподіваних ексгумаційних робіт, вони запросили польських спеціалістів з Ради Охорони Пам’яті Війни і Мучеництва (далі – РОПВіМ). Так була створена міжнародна археологічна експедиція.

Керівником польської сторони призначено відомого професора Анджея Колю, який уже мав значний досвід такого роду досліджень в Україні, зокрема масових поховань польських офіцерів поблизу с.Биківня під Києвом, а також поблизу Харкова. Повноцінна ексгумація розпочалася через брак коштів аж у серпні 2011 року. До середини жовтня було відкрито і ексгумовано значну частину поховання – 367 осіб. Подальші роботи через близькі морози було перенесено на наступний 2012 рік.

Судячи з більшості гільз, датованих початком 1941 року, вбивство відбулося не раніше весни 1941 р. Жертв заводили у заздалегідь викопану траншею партіями по 15-45 осіб. Переважна більшість вбитих, а це трохи більше 70%, жінки і діти. Особистих речей розстріляних дуже мало – скоріше всього, верхній одяг і речі були вилучені безпосередньо перед розстрілом. Було зрозуміло, що буде досить важко ідентифікувати, хто розстрілював і кого, не кажучи вже про встановлення осіб загиблих. На жаль, це розуміння прийшло тільки до українських археологів.

14 жовтня 2011 року, після перепоховання, в інтерв’ю польському телебаченню професор Анджей Коля впевнено заявив, що розстріляні є жертвами Голокосту. Це, звичайно, могло бути його суто приватною думкою, але на той момент у пана професора був готовий гарно оформлений звіт по ексгумаційних роботах. Цей звіт потрапив до України аж у серпні 2012 року. Дуже цікавий документ на 170 сторінок. Правда, для пересічної людини цікавим там є лише одне речення, у якому вмістилися усі висновки.

Висновки, які професійні польські археологи зробили, дослідивши тільки половину поховання і не маючи жодного прямого, навіть жодного серйозного побічного доказу, який би вказував на національність жертв. Ось дослівний переклад цього речення: «З цілковитою впевненістю можна сказати, що розстріляні жінки і діти – це жертви німецької окупаційної влади або західноукраїнських поліцаїв, які були на службі в гітлерівців, а потім після відступу німецьких військ опинилися в лавах УПА».

На яких же доказах ґрунтується «цілковита впевненість» пана професора? Їх аж два.

По-перше, це вкладання тіл методом Еккельна – це коли групу в 10-30 осіб заводять у викопану траншею і там вбивають пострілами у потилицю. Добре, саме так і були вбиті у нашому випадку. Але цей метод у німців з’являється… наприкінці 1941 року! Забігаючи наперед, скажу, що у звіті 2012 р. польські дослідники чітко вказують: розстріл відбувся відразу по вступі німецьких військ до Володимира, влітку 1941 року. Українські археологи також впевнені, що вбивство цих людей відбулося не пізніше літа 1941 р.

По-друге, це гільзи калібру 9 мм. до німецької зброї, яких у співвідношенні до усіх гільз більше 90%. Набої виробництва заводу на заході Німеччини DNH – 1-ша серія 1941 року і Hasag в окупованій Польщі – 19-та серія 1941 року. Але як бути із гільзами до пістолета ТТ і до гвинтівки Мосіна, знайдених безпосередньо на трупах? До речі, більшість розстріляних польських прикордонників і поліцейських в 1940 р. поблизу с. Мєдноє Тверської області – а це більше 6 тис. осіб – були вбиті пострілом у потилицю саме з німецької зброї калібру 9 мм. Відзначу, що с. Мєдноє ніколи не було під німецькою окупацією.

На цьому докази вини гітлерівських окупантів закінчилися. Що ж до пасажу про західноукраїнських поліцаїв, то зауважу, що поліція у Володимирі-Волинському була створена в другій половині листопада 1941 року. А прив’язка поліції до УПА? Нагадаю, що у місті була єврейська поліція юденрату у значно більшому кількісному складі. А з осені 1942 року поліція вже складалася точно не з українців і не з євреїв. Тут уже проглядається склад злочину – розпалювання міжнаціональної ворожнечі авторами звіту.

Тепер трохи про знахідки на тілах загиблих. В 2011 році в траншеї № 1 було знайдено дзеркальце з портретом маршалка другої Речі Посполитої Ридза-Сміґли. Ви можете уявити єврея, який в 1941 році носить з собою фотографію одного з найвідоміших антисемітів передвоєнної Польщі? Також промовистою є деяка кількість знайдених військових ґудзиків війська Польського, залізничника і рештки погон польської поліції. Серед обігових монет немає жодної пізніше 1940 року. Монети в більшості Радянського Союзу і Польщі до 1939 року. Німецьких монет і монет для окупованих територій Третього Рейху не знайдено жодної. Знайдені зубні щітки, виделки, ложки і приховані загиблими золоті монети можуть свідчити на користь версії про немісцеве походження жертв. Можливо, вони перебували у дорозі?

Ще хочу звернути увагу на дуже важливе джерело інформації – документальні джерела і спогади. Використані польськими дослідниками дані Інституту Яд Вашем у Єрусалимі аж ніяк не дають доказів на користь версії жертв Голокосту. Навпаки, виходячи з цієї інформації: до червня 1942 року гітлерівці не розстрілювали масово сімей євреїв. Так, на території тюрми дійсно є масові поховання євреїв, датовані 1941 роком, але у них лежать на 95% дорослі чоловіки, а не жінки і діти. Це має бути дві могили приблизно по 150 і 300 чоловік відповідно. Безперечно, вони будуть колись знайдені і належно перепоховані.

В 2011 році видана непогана узагальнююча праця з історії євреїв міста Володимира-Волинського під авторством місцевого краєзнавця Володимира Музиченка (Музиченко В. Володимир єврейський. – Луцьк, 2011). Попри незначну тенденційність у висвітленні історії євреїв м. Володимира і околиць, ця праця є достатньо інформативною в частині Другої світової війни. Автором скрупульозно зібрано свідчення і публікації небагатьох уцілілих євреїв, а також інших місцевих жителів. Так ось, усі свідчення одностайні в одному – у м. Володимир-Волинський тотальне знищення сімей євреїв здійснювалося з середини 1942 року, до цього часу було вбито близько 1000 осіб, але майже виключно дорослих чоловіків. Переважна більшість євреїв міста і околиць, а це більше 15 тис. осіб, була розстріляна поблизу с. П’ятидні в серпні-вересні 1942 року.

У другій половині 2012 року було продовжено і до листопада завершено дослідження місця масового розстрілу. Як виявилося, траншей з загиблими було дві, по 514 і 234 особи в кожній, разом 748. На жаль, так і не було знайдено однозначних прямих доказів, ким було здійснено розстріл, і хто були замордовані люди. Але серед побічних доказів – знову ж у ще більшій кількості знайдено військові ґудзики (з них 6 шт. безпосередньо на кістяках), 5 прихованих золотих монет, кокарда польського офіцера, католицька натільна іконка з алюмінію. Поміж гільз були не тільки німецькі калібру 9 мм, але й гільзи до гвинтівки Мосіна і пістолета ТТ радянського виробництва. Дуже цікавим фактом є знахідка на двох тілах чоловічого шкіряного взуття, обрізаного по-тюремному (залишена передня і задня частини, щоб в’язень не міг швидко йти, а тим паче бігти). Це взуття вказує на те, що принаймні двоє розстріляних утримувалося в ув’язненні деякий час перед розстрілом.

Звіт польських археологів під керівництвом доктора Домініки Семіньської за 2012 рік був готовий на початку листопада. У ньому зокрема зазначено, що неможливо однозначно встановити належність замордованих і їх вбивць. Також вважається необхідним продовжити дослідження виявлених поряд могил. Загалом професійний рівень цієї групи достатньо фаховий і відзначається скрупульозністю. Та поряд з цим, дивним виглядає те, що у звіті не згадується ні про гільзи 9 мм виробництва заводу DNH у Карлсруе (Західна Німеччина), ні про гільзи до пістолету ТТ і гвинтівки Мосіна, але сама зламана гвинтівка Мосіна у звіті за 2011 рік згадується. Не згадано і про обрізане по-тюремному взуття.

Тепер перейду до інформації, доступної широкому загалу, яка розміщена на офіційному інтернет-сайті Ради Охорони Пам’яті Війни і Мучеництва (РОПВіМ).

І ось воно, диво! Виявляється, РОПВіМ має свою власну інтерпретацію, яка кардинально відрізняється від звіту науковців. З повною відповідальністю ця установа стверджує, що масове вбивство – справа рук німецьких окупантів, а розстріляні – євреї. Саме ця інформація і змусила мене написати цю статтю. М’яко кажучи, є суттєва різниця між звітом археологів і поданою для широкого загалу статтею. Так все-таки – «неможливо чітко встановити» чи «з цілковитою впевненістю»? Не можна миритися з нахабним комбінуванням збоку такої поважної інституції. Адже не науковий звіт, а інформація, доступна усім без винятку, творить історію. Цією інформацією відразу скористалися російські історики-шовіністи. Ніколай Старіков зайшов так далеко, що навіть заперечує причетність НКВД до розстрілу в Катині. РОПВіМ, яка покликана оберігати пам’ять про злочини війни, займається її фальшуванням.

В цьому році буде досліджена ще одна траншея з розстріляними, на віддалі 15 метрів від попередньої. Є надія, що буде остаточно розставлено крапки над „і”. На даний момент, щось стверджувати особисто я не беруся, хоча більшість побічних доказів свідчать на користь версії: вбивці – НКВД, жертви – сім’ї польських біженців з Центральної і Західної Польщі.

P.S. Цікавими виявилися висновки українських антропологів, цитую: «Попередні результати дослідження за 14 краніометричними ознаками показують певну відмінність досліджуваних чоловічих і жіночих груп від серій українців, росіян, литовців, латишів і збірної єврейської серії з території України, однак, наближають їх до деяких польських груп населення. Загалом, комплекс краніоскопічних ознак вказує на приналежність даного населення до кола південних європеоїдів».

Володимир ЧОПЮК, учасник ексгумації у м. Володимир-Волинський 2011-2012 рр.

http://society.lb.ua

Призраки КГБ скрывают тайны концлагерей НКВД

админ — Wed, 17 Apr 2013 03:42:57 GMT

Призраки КГБ скрывают тайны концлагерей НКВД
Расследования такого уровня в нашей журналистской практике еще не было. Путивль, Козельщина и Старобельск, вернее концлагеря НКВД для военнопленных, действовавшие там, оказались в центре определенных геополитических процессов, подробности о которых будут доступны лет через 50... Участники - шесть пострадавших стран, Россия как правопреемник СССР и случайно втянутая Украина, на территории которой все и случилось. Летом 1941 года.
Невинное увлечение историей бывшего сотрудника Генпрокуратуры Украины Владимира Бровко, случайно привело его к изучению деятельности трех гигантских концлагерей НКВД, через которые прошли тысячи арестованных из Польши, Литвы, Латвии, Эстонии, Молдовы, Румынии, расположенных в старинных монастырях. Возникло вполне обоснованное подозрение, что где-то в их окрестностях и подземельях, происходили массовые расстрелы узников. После объединения усилий с командой журнала "Музеи Украины", расследование моментально получило широкую огласку и международный уровень.
Мы смогли доказать доставку 4676 арестованных глав семей из Молдавии в июне 1941 года в Путивль и Козельщину. И не нашли ни одного документа, подтверждающего их эвакуацию после начала войны 22 июня 1941 года.
Удалось прояснить судьбу арестованных из Литвы и Эстонии, доставленных в Старобельский лагерь и перенаправленных на Урал. Открылась страшная судьба 501 эстонца, погибших в дороге.
Нас очень интересует деятельность Путивльского лагеря в июне 1941 года. Согласно нескольких документальных упоминаний, туда планировали доставить 6000 граждан Литвы, Латвии, Эстонии. Однако, в отчетах сотрудников московского "Мемориала", которым единственным удалось поработать в секретных архивах СССР, нет материалов о доставке прибалтов в Путивль! Фигурируют лишь 885 молдаван. Ничего не знают о Путивле и историки стран Балтии! Но, есть официально опубликованное письмо, подтверждающее их присутствие на Сумщине! Вот оно:
1941 г. июля 28, Москва. — Сопроводительное письмо П.К. Сопруненко к заявлению генерала В. Пшездецкого, направленное вместе с заявлением В.Н. Меркулову

№ 25/7387

Сов. секретно

Заместителю народного комиссара внутренних дел Союза ССР

комиссару государственной безопасности 3-го ранга тов. Меркулову

В марте м[еся]це 1941 г. были переведены из Москвы (объекта Малаховка и Бутырской тюрьмы) в Путивльский лагерь НКВД 21 офицер быв. польской армии, среди которых находятся: генерал бригады Пржездецкий, один полковник, один подполковник, майоров — четыре, капитанов — три и поручиков — девять .

В Путивльском лагере они содержались одни, так как, зарекомендовав себя активными врагами Советской власти, подлежали изоляции от остальных военнопленных.

В июне м[еся]це с.г. они были переведены в Грязовецкий лагерь вследствие того, что в Путивльский лагерь прибыли арестованные из Прибалтики!

В Грязовецком лагере они содержатся отдельно от остальных военнопленных, но дальнейшая изоляция их крайне затруднена, т.к. там же размещены интернированные французы изолированно от поляков.

а) Представляя при этом заявление генерала Пржездецкого, прошу Вашего разрешения соединить 21 офицера с другими военнопленными и интернированными военнослужащими быв. польской армии, содержащимися в Грязовецком лагере.

Начальник Управления НКВД СССР по делам

о военнопленных и интернированных

капитан государственной безопасности

П. Сопруненко.

У нас не вызывает сомнения правдивость доклада Начальника Управления НКВД СССР тов. Меркулову. Получается, еще 28 июля 1941 года, около 6000 граждан стран Балтии, оставались в Путивле!? По крайней мере, мы знаем, что прибыли они в июне. Какими эшелонами? В каком количестве? В отчетах единственного нам доступного источника - "Мемориала" об этом ничего нет! А арестованные были! Очень странный пробел, который, как мы подозреваем, умышленно сделали офицеры КГБ, выполняя некий приказ из Кремля где-то в 1989-91 годах.

Именно тогда в Прибалтике бурлили протесты, митинговали Народные фронты, шла борьба за независимость. Как и в Молдавии, в Украине... Привлекать внимание к судьбе почти 10000 человек, просто исчезнувших сознательно не стали. Они продолжали числится как высланные в далекие лагеря, имевшие шанс вернуться.

Операция отвлечения внимания от судеб тысяч пропавших людей прошла блестяще. Акцентировались исключительно на расстрелах поляков в Катыне. А этот факт не мог стать таким взрывоопасным. Мы частично разгадали тот хитроумный план лишь в 2011, да и то потому, что В.Бровко имел прокурорское прошлое, а автор этих строк копал в Быковне, исследовал тему массовых репрессий, битвы Второй Мировой, а главное, присутствовал на встрече с бывшим шефом КГБ УССР генералом Голушко в те годы. А затем слушал его же и читал генеральские мемуары в 2011. Слишком много несовпадений!

Почему они так скрывали информацию о событиях в Путивле и Козельщине? Испытания химического оружия на польских военнопленных и их расстрелы? Очень может быть... Мы уверены, что в этих лагерях поляков тоже убивали! Не только в Катыне! Однако, все это требует доказательств. Должны остаться могилы. Проводить такие работы силами маленького журнала "Музеи Украины" невозможно. Официальная власть Украины демонстративно не замечает нашего расследования - геополитика. Хоть письма мы им отправляли. Ответов нет! Отношения с Россией. Союз Партии регионов с коммунистами, которые просто неистово отрицают сам факт репрессий, не говоря уже о расстрелах. Выборная борьба кандидатов на пост президента Молдовы, один из которых тоже комми. Интересы Румынии. Сложные процессы в странах Балтии. Иск поляков к России в Европейский суд, с требованием компенсации в миллион евро за каждого расстрелянного военнопленного в СССР...

Лично я не удивляюсь, почему нас постоянно приглашают почитать лекции студентам журфаков об экстремальных международных расследованиях. Нет времени...

И еще немного сухих расчетов, где снова все не сходится!

Согласно статистике "Мемориала", в лагеря для военнопленных НКВД было отправлено:

Эстония - 3688 человек, 3 эшелона.

Литва - 3425 человек, 4 эшелона.

Латвия - 5921 человек, 5 эшелонов.

Молдавия - 4676 человек, 4 эшелона.

Всего - 17710 человек.

После начала войны 22 июня, из лагерей для военнопленных эвакуировали 6503 узника. Куда подевалось 11207 человек!?

Немцы стремительно наступали. Шла эвакуация промышленности, партактива. Вагонов катастрофически не хватало!

Молдаване проходили по документам как румыны. А Румыния официально объявила СССР войну. В странах Балтии тоже радостно встречали гитлеровцев...

Отпустить потенциальных пособников фашистов в Кремле не могли. Многие арестованные имели военный опыт и сразу же были бы призваны в армию противника. Эвакуировать пленников НКВД тоже не мог. Транспорт. Гнать колонны пешком проблематично - забивали дороги, не хватало охраны, как организовать питание, медленно...

Никто из тех 11207 человек не вернулся. Значит, нужно искать замаскированные могилы...

В тему: «Согласно таблице — справке о количестве заключенных, выбывших в ходе эвакуации (по учтенным данным на 22 января 1942 г.), подписанной зам. начальника 1-го отдела Тюремного управления НКВД СССР Волхонским, расстреляно в тюрьмах: в УССР — 8789 и в БССР — 530 человек; убито при попытке побега: в УССР — 48 человек (в строке БССР — прочерк); расстреляно конвоем в пути при подавлении бунта и сопротивления: в УССР — 123 человека (в строке БССР — прочерк); незаконно расстреляно конвоем в пути: в УССР — 55 и в БССР — 714 человек. (ГАРФ, Ф. 9413, оп. 1, д. 21, л. 229)».

Следы тех преступлений заметали офицеры центрального аппарата КГБ СССР. В последние годы существования СССР. Многие еще живы и могут дать показания или написать воспоминания. Хотя, в России архивы закрыты, а информация засекречена.

Призраки КГБ до сих пор скрывают тайные преступления НКВД. Оставаясь полноценными геополитическими игроками. А время выходит. Через десяток лет тема перестанет быть актуальной...

Просто эпизод исторического процесса. И никакого восторга мы, непосредственные участники, оказавшиеся в эпицентре, не испытываем. Пополнили ряды личных врагов. Вымотались. Постоянно рискуем. Блуждаем в темноте, опираясь лишь на обрывки неких фактов. Обязаны довести это дело до конца. До исторической правды...

Виктор Тригуб, редактор журнала "Музеи Украины"

Cекретні табори НКВС для військовополонених

админ — Wed, 17 Apr 2013 03:42:01 GMT

Cекретні табори НКВС для військовополонених
Після таємного розділу Східної Європи між гітлерівською Німеччиною і сталінським СРСР, почалася військова фаза приєднання нових земель. В результаті, в радянський полон потрапили десятки тисяч польських військовополонених. Спеціально для їх утримання було створено Управління НКВС з кількох таборів для військовополонених. Три з них - Путивльський, Козельщинський та Старобільський знаходилися в УРСР. Сумській, Полтавській та Луганській областях.
Аби не відволікатися на будівництво, під концтабори виділили територію і будівлі трьох монастирів. Кожен з них міг вміщати до 10000 бранців. У березні 1940 року, керівництво СРСР вирішило кардинально "зачистити" табори, розстрілявши кілька тисяч поляків. Ця трагедія отримала назву "Катинські розстріли". Після багаторічних зусиль, польським патріотам вдалося довести факт позасудових страт полоненних. В Катині споруджено монумент, трагедія визнана на міжнародному рівні. Пізніше відкрилися факти розстрілів у Биківні, в Старобільську...
А Козельщинський і Путивльський табори залишилися поза зоною уваги істориків. Комуністи переконують, що Сталін взагалі нікого не знищував, переводячи стрілки на фашистів...
У 2011 році, колишній співробітник Генпрокуратури України Володимир Бровко, захопившись історією, досліджував минуле найбільших монастирів, наштохнувшись на факт діяльності невідомих громадськості таборів. Почав вивчати тему. Дуже швидко переконався, що в Путивлі та Козельщині теж відбувалися розстріли поляків, десь є замасковані братські могили.
На цьому етапі, до пошуків приєдналася команда журналу "Музеї України".
Заглибившись у доступні документи, ми зрозуміли, що у червні 1941 року, до Козельщини та Путивля привезли 4676 арештованих глав сімейств з Молдови! Відразу почалася війна. Ніяких документів про їх евакуацію знайти не вдалося. А люди зникли. Ми підозрюємо найгірше. Козельщина і Путивль стали Катинню Молдови і Румунії. Адже, Румунія оголосила СРСР війну спільно з Гітлером... Молдавани відразу отримали статус потенційних "Изменников Родины". Журнал "Музеї України" організував пошукову експедицію до смт Козельщина. Вдячні керівництву РДА, селищної Ради за сприяння!
Опитали старожилів. Зрозуміли, що розстріли як поляків, так і молдаван відбувалися у старому глинищі пана Ситника. Перед відходом Червоної Армії, стіни підірвали. Треба продовжити спеціалізовані пошуки, що нашому часопису не під силу.
У Путивльський табір теж доставили ешелон молдаван 19 червня 1941 року. Доля теж невідома.
Крім того, ми підозрюємо, що у Путивлі перебувало 6000 арештантів з Литви, Естонії, Латвії. Прямих документів не знайшли, крім цього: 1941 г. июля 28, Москва. — Сопроводительное письмо П.К. Сопруненко к заявлению генерала В. Пшездецкого, направленное вместе с заявлением В.Н. Меркулову

№ 25/7387

Сов. секретно

Заместителю народного комиссара внутренних дел Союза ССР

комиссару государственной безопасности 3-го ранга тов. Меркулову

Начальник Управления НКВД СССР по делам

о военнопленных и интернированных

капитан государственной безопасности

П. Сопруненко.

Більше ніяких документів не виявлено... У тому числі про евакуацію...

До Старобільського табору прибуло кілька ешелонів з Балтії 23 червня 1941 року. Однак, їх ущільнили та перенаправили на Урал. Хоча, є підозра про розстріли кількох сотень арештантів, що потребує окремої перевірки...

Окремо згадаємо трагедію естонського ешелону №290. Вийшовши з Старобільська, конвой не дорахувався 501 в`язня. Померли в дорозі...

Зрозуміло, потрібно створити державну комісію з розслідування трагедії таборів НКВС, залучивши до її роботи представників Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Молдови, Румунії. Встановити документальну істину. Довести факт позасудових розстрілів, знайти місця поховань. Спорудити меморіали. Та хоча б повісити меморіальні таблички на стінах монастирів!

А взагалі, в Путивлі, Козельщині, Старобільську варто створити міжнародні меморіальні центри з музеями, куди спрямувати туристичний потік...

Про все це ми багаторазово писали Президенту України, в різні інстанції. На жаль, навіть не отримали формальної відписки...

У червні 1941 року, до таборів військовополонених з 6 країн направили 17710 чоловік. Після початку війни 22 червня 1941 року, евакуювали 6503. Куди зникло 11207 громадян про покарання яких не було жодного рішення суду?

Ми підозрюємо, що у цю статистику увійшли 4676 молдаван, 6000 прибалтів з Козельщини та Путивля і певна частина литовців з Старобільська. Дуже може бути, що всі ці люди були підло розстріляні через брак вагонів, яких потребували діячі з партгоспактиву, промислові підприємства... Але, знову таки, це потрібно ОФІЦІЙНО довести, що маленькому журналу не під силу!

Зрозумівши, що очікувати на підтримку влади України марно, ми звернулися до Посольств постраждалих країн. Вже відбулися зустрічі з Послами Литви та Молдови, керівництвом Посольства Румунії. Ми у контакті з дипломатами Польщі, Естонії, Латвії. Вони передали інформацію про розслідування своїм Урядам, Президентам. Як ми зрозуміли, здійснюються дипломатичні кроки для здобуття документальної інформації в закритих для нас архівах Росії. Очікуємо результату...

Нагадуємо, що у перші місяці війни, лише у тюрмах УРСР, за офіційними матеріалами, було розстріляно 8789 чоловік, при придушенні бунтів та спроб втечі - 226. Всього - 9015 українців! Це те, що вдалося довести документально! Реальних цифр ми мабуть ніколи не дізнаємося...

Наївно розраховувати, що офіцери, держслужбовці, священники, митці та інші "контрреволюційні та класово ворожі" елементи з Молдови, Румунії, країн Балтії могли розраховувати на якусь гуманність та дострокове звільнення. Дефіцит вагонів для евакуації теж варто враховувати. "Нет человека, нет проблем!"...

Чому це все вдалося так довго приховувати? Тому, що Політбюро ЦК КПРС та КДБ СРСР, у роки Перебудови, було категорично не вигідно відкривати ці страшні факти! Гриміли Народні фронти, створювалися підгрунтя для проголошення Незалежності у національних республіках. Докази масових розстрілів національної еліти здетонували б потужний революційний вибух. Саме тому КДБ розробив план відволікання суспільної уваги від репресій. Сконцентрувалися лише на розстрілах поляків в Катині. Інші концтабори і народи красиво замовчали. Так тривало аж до 2011 року. Та і нині бракує достовірних юридичних доказів. Переважають версії.

-Потрібне повноцінне міжнародне розслідування! - говорить директор Музею совєтської окупації Роман Круцик, - І державна інституця, яка б прямо опікувалася подібними пошуками. Будемо ставити питання... Сподіваємося на результат!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Кто и когда в СССР создал биологическое оружие?

админ — Wed, 17 Apr 2013 03:24:20 GMT

Кто и когда в СССР создал биологическое оружие?

17 марта 2012 г. на сайте "Хайвей" была опубликована работа В. Тригуба под названием "Концтабори НКВД – секретний полігон хімічної зброї?" http://h.ua/story/352476/.

В своей работе В. Тригуб, основываясь на исследованиях местного, козельщинского историка-краеведа А. Шелудько, сообщает как вероятную версию о том, что часть заключенных в Козельцанского концентрационного лагеря НКВД (с сентября 1939 по март 1940 годов польские военнопленные и депортированные в июне 1941 г.из Бессарабии и Северной Буковины, "контрреволюционеры" и прочие враги Советской власти) подвергалась испытаниям на них химического оружия.

Но, если В. Тригуб, в своих выводах строит только гипотетическую версию, связывая в одну цепь: Козельщинский лагерь НКВД и существование в 10 км от него в с. Новая-Галеща – "Галещинской биологической фабрикой N17 "Нова зоря", которая после развала СССР была переименована в "Новогалещанскую государственную биологическую фабрику", то я, уже с фактами в руках, скажу, что тут речь идет не о химическом, а о бактериологическом оружии.

А в основу своих выводов, я положил данные, взятые мною из книги Л.А.ФЕДОРОВА "СОВЕТСКОЕ БИОЛОГИЧЕСКОЕ ОРУЖИЕ: ИСТОРИЯ, ЭКОЛОГИЯ, ПОЛИТИКА".

И вот какая страшная картина, появляется перед нашим взором, если вчитаться в собранные Л.А. Федоровым материалы.

А в СССР, над проблемами будущей бактериологической войны и как обычно первыми в мире, задумались уже с 1926 года, когда "Военно-химическом управления Красной Армии" (ВОХИМУ) начались практические работы по созданию средств биологического нападения. И подавалось они естественно, как ответ на "агрессивные происки империалистических держав".

В частности ВОХИМУ в марте 1931 года дало официальное разъяснение, где указывалось, что "применение бактерий в качестве оружия против нас весьма вероятно, что подтверждается некоторыми данными IV Управления штаба РККА".

А И.М.Великанов, один из чинов ВОХИМУ, в сентябре 1931 года в совершенно секретном порядке направил письмо "наверх" со следующим соображением:

"Необходимо добиться в Реввоенсовете осознания реальности

бактериологической войны и необходимости реальных мер по подготовки к ней"

.

Но в СССР тогда же (в 1926 году) при ВОХИМУ уже и так начали работать несколько лабораторий Москвы и Ленинграда.

В их числе была московская лаборатория А.Н.Гинсбурга – "одного из первых организаторов советской системы подготовки к наступательной биологической войне.

Поначалу лаборатория числилась при "Химических курсах усовершенствования командного состава", однако действовала совершенно самостоятельно. Вскоре основные научные силы ВОХИМУ были собраны в общую самостоятельную "Центральной военно-химической лабораторию".

А затем процесс стал набирать обороты.

Так, "7 апреля 1928 года РВС создал "Институт химической обороны" (ИХО) РККА. Новый секретный институт (с 1934 года он стал НИХИ РККА – Научно-исследовательским химическим институтом; в/ч 8952) имел своей главной целью подготовку страны к наступательной войне – и химической, и биологической.

Соответственно, в структуре института был предусмотрен и интересующий нас отдел – "биохимический, характер работы которого является абсолютно секретным".

Размещался VI (биохимический) отдел, переименованный в 1929 году в N-ский (потом – IX) отдел ИХО РККА, непосредственно на территории ИХО (на Богородском валу в Москве). Однако работал он по самостоятельной программе и имел свой собственный бюджет.

Исследовались возбудители и против людей, и против животных. Задания по испытанию возбудителей на людях получал также Центральный санитарно-гигиенический институт ВСУ, располагавшийся в Лефортово (Москва) на территории 1-го Коммунистического военного госпиталя.

Руководил испытаниями Н.Н.Гинсбург

В 1932 году для IX отдела на территории ИХО было возведено отдельное здание, что позволяло бактериологам чувствовать себя более обособленно от работ химических отделов.

К 1933 году достижения IX отдела "по усилению мощи и обороноспособности Красной Армии" были столь значительны, что по случаю 15-летия РККА они получили высочайшую оценку руководства и института и ВОХИМУ ".

И дела у военных биологов пошли так успешно, что 4 января 1934 года начальник ВОХИМУ Я.М.Фишман в докладе наркому К.Е.Ворошилову, уже категорически настаивал на постановке вещества N49 (рецептуры биологического оружия на основе сибирской язвы и фенола) на вооружение, равно как и на решении всей проблемы "организации мобобеспеченности, снаряжения и снабжения этими средствами".

Расширение новых военно-биологических работ требовало принятия соответствующих организационных мер.

"Связано все это было с тем, что в 1934 года под крышей ВОХИМУ состоялось объединение всех сил биологической войны.

Весной в ведение ВОХИМУ был передан объект в Суздале, ранее принадлежавший ОГПУ и туда, наконец, были отправлены сотрудники, работавшие со штаммами опасных бактерий в Москве.

А летом 1934 года нарком К.Е.Ворошилов передал в ВОХИМУ и "Институт биологической войны" во Власихе, принадлежавший ВСУ, с переименованием его в БИХИ и переориентацией на решение – в основном – наступательных задач биологической войны.

А поскольку фронт научных исследований был уже очень широк и в него вовлекались, все новые и новые организации то в СССР в начале 1930 года в ВСУ была создана специальная "Военная вакцинно-сывороточная лаборатория" (ВВСЛ).

"Разместилась она тоже в имении Власиха и была ориентирована в основном на решение оборонительных задач биологической войны.

9 января 1933 года РВС СССР приказом N02 за подписью М.Н.Тухачевского преобразовал лабораторию ВВСЛ в "Военный научно-медицинский институт РККА" (ВМИ) с подчинением его ВСУ.

В основном институт тоже был ориентирован на решение оборонительных задач биологической войны.

В конце лета 1934 года решением наркома К.Е.Ворошилова "ВМИ РККА" был передан из ВСУ в ведение ВОХИМУ с переориентацией главным образом на решение наступательных задач биологической войны.

Осенью 1934 года эта организация уже под названием "Биохимического института РККА" (БИХИ; в переписке – в/ч 1094) получила задачу разработки биологического оружия с параллельным созданием соответствующих средств защиты Красной Армии от оружия "вероятного противника".

К тому времени в БИТИ уже было создано несколько образцов биологического оружия.

Но, тут, в СССР разразился 1937 год и кровавая волна "очищения" от явных и мнимых врагов и вредителей, захватила и военных биологов и в первую очередь полетели головы их руководителей!

Тот же, вышеупомянутый мною И.М.Великано, "был арестован 5 июля 1937 года как "японский шпион" (предлог был – осенью 1934 года в качестве начальника БИХИ он в составе делегации из трех человек действительно побывал на международной конференции Красного Креста в Токио, руководителем той делегации был известный советский дипломат Раковский) и через 9 месяцев расстрелян в Бутырской тюрьме.

БИТИ возглавил микробиолог Л.М.Хатеневер"

Ну, а "новая метла" решила мести по-новому!

И тогда возникает идея о переносе института в г. Суздаль.

И для этого были веские причины.

"Ведь Биологический отдел НИХИ был чрезвычайно опасен для большого города – Москва была совершенно не готова к встрече с агрессивными штаммами опаснейших инфекций.

А с 1933 года, в Покровском женском монастыре уже была создана своя база – "Военно-биологическая лаборатория".

Причем если в Красной Армии эти секретные работы вели свободные люди (офицеры и вольнонаемные), то в ОГПУ в ВБИ предполагалось привлечь специально созданных "вредителей".

"Правовая" сторона выглядела следующим образом. 15 мая 1930 года появился "Циркуляр Высшего Совета Народного Хозяйства и Объединенного государственного политического управления" об "использовании на производствах специалистов, осужденных за вредительство" и содержал формулу решения:

"Использование вредителей следует организовать таким образом, чтобы работа их проходила в помещениях органов ОГПУ".

"В общем, в 1930-1931 годах советские органы,"раскрыли" несколько групп микробиологов – "шпионов и террористов", а поскольку работа была поставлена на серьезную основу, в их орбиту попал сильнейший в научном отношении состав биологов-заключенных, что позволяло вести военно-биологические работы не только в нормальном режиме, но и в режиме "шарашки", когда заключенные из других городов одновременно были и исследователями, а иногда и подопытным материалом.

Таковы предпосылки возникновения БОН ОО ОГПУ, то есть "Бюро особого назначения Особого отдела ОГПУ".

Расчет был очевиден – здесь же в Суздале в Спасо-Евфимиевом монастыре находился политизолятор, где содержались многочисленные "враги советской власти", и это был источник "материала" для опытов, не требовавших каких-либо разрешений. Охрана обоих монастырей была общая".

Возглавил БОН врач-бактериолог М.М.Файбич, а основу мощной команды микробиологов, которые стали работать в Суздале в области особо опасных инфекций человека, составили ученые, привезенные из разных мест страны.

Репрессированные ученые-биологи жили в монашеских кельях и не имели права покидать территорию монастыря

Так, продолжалось два года. В 1934 года на военно-биологическом объекте в Суздале прошли две крупные реорганизации, в процессе которых состав специалистов расширился – к заключенным добавились вольнонаемные.

Но, в 1936 году вольных специалистов вместе с имуществом не погрузили в эшелон для переброски на озеро Селигер.

В 1936 году туда была переведена из Суздаля III-я испытательная лаборатория РККА, остававшаяся в ведении ВОХИМУ РККА.

Она разместилась на острове Городомля посреди озера. Охрана объекта была возложена на Специальный дивизион НКВД численностью 179 человек, нацеленного только на обеспечение секретности работ по биологическому оружию

Летом 1937 года было решено перевести на озеро и сам БИТИ из Власихи".

С селигерского периода БИТИ начался новый этап в его работах.

"В испытаниях новых видов бактериологического оружия уже были задействованы и авиация, и флот.

В качестве средств биологической войны были испытаны сбрасываемые с самолетов контейнеры, начиненные бактериями туляремии, чумы, холеры.

В порядке подведения итогов предыдущей деятельности по подготовке к биологической войне нарком обороны Советского Союза маршал К.Е.Ворошилов заявил 22 февраля 1938 года, что страна готова к ведению наступательной бактериологической войны.

А в приказе N058 от 25 апреля 1938 года, БИТИ изменился на СТИ, то есть "Санитарно-технический институт" с одновременным переходом на новые расширенные штаты".

Но, несмотря на выступление К.Ворошилова, в СССР все еще оставалась нерешенной и сама дилемма: БИОЛОГИЧЕСКОЕ ЭТО СРЕДСТВО НАПАДЕНИЯ ИЛИ ОБОРОНЫ?

Победило "НАПАДЕНИЕ"!

И вот что по этому поводу прямо утверждает Л.А. Фролов:

"А в целом к началу второй мировой войны Наркомздрав располагал серьезной научной и опытной базой для проведения работ в области бактериологии, вирусологии, эпидемиологии.

Многие из этих организаций полностью или частично работали по заданию армии.

В частности, за несколько лет перед войной по всей стране было создано немало так называемых биофабрик – очевидных мест масштабного производства не только вакцин и сывороток, но и средств биологического нападения!

Одну из них в Тобольске, где выращивались споры сибирской язвы, мы упоминали".

И вот тут, мы, основываясь на вышеприведенных данных о создании биологического оружия в ССР вправе задать и два прямые вопросы:

А что делалось (изготовление биологического оружие или его компонентов) в это же время на "Галещинской биологической фабрикой N17 "Нова зоря"?

И как связано с производством и испытанием биологического оружия Галещинской биологической фабрикой N17 "Нова зоря" – создание рядом с ним Козельщинского концентрационного лагеря НКВД СССР?

Ведь уже в 1936 году на вооружении Красной Армии стояло биологическое оружие на основе бактерий сибирской язвы и туляремии.

И зачем в таком случаее тратить на убийства тысяч, вдруг ставшими неугодными в СССР иностранных пленных или своих "внутренних врагов" пули?

И потом ведь сам ход убийства путем массовых расстрелов и мест их захоронений трудно скрыть.

И "Катынская трагедия" тому лучший пример.

А вот если этих самых "врагов" заразить под видом введения, какой либо безобидной медицинской вакцины, той же туляремией или прочей заразой, то все можно списать на вспышку эпидемии!

Да, вот мол, во всем виноваты скученность людей, антисанитария и сами военнопленные не вели здоровый образ жизни!!

Особенно депортированные цыгане-молдаване!

И вот, тогда как говорится все концы навеки в воду.

Мол, ну да заключенные массово заболели вследствие эпидемии и массово вымерли?

А братские могилы то где?

Да там же где и лагерь или рядом с лагерем!

Но, вот раскапывать их не надо! Как бы, не было новой чумной эпидемии!

Поэтому, мол, власти в СССР все и держали в втайне от народа! Берегли его!!!

Но, и применения в новой войне советское биологическое оружие не избежало!

Как же так? Что же зазря, мол готовились?

Вот большой отрывок из вышеназванной книги Л.А. Фролова.

Он к стати наконец поясняет нам и до сих пор непонятную для военных историков причину по которой немцы в 1941 г. не смогли взять Москву;и "генерал Мороз" на которого немцы сваливали свои неудачи тут совершено не причем, это косвенный фактом влиявший на боеспособность немецких войск), а в 1942 г. не смогли взять сходу и Сталинград!!!

"Первая версия биологического оружия на основе бактерии туляремии была создана в СТИ к 1941 году. И оно было испытано годом позже под Сталинградом, причем еще до начала знаменитого контрнаступления.

Это был тяжелый для Красной Армии период, когда немецкие танки беспрепятственно продвигались в сторону Волги. Поздним летом 1942 году появление в рядах немецкой армии большого числа больных туляремией, привело к временной приостановке наступления".

(Но когда немцы отступили то зараженные грызуны перекинулась вместе с мышами на территорию, занятую Красной армией. Солдаты которой тоже не смогли развить успех контрнаступления под Москвой!)

"Вспоминая о подготовке к контрнаступлению в районе Сталинграда, которое должно было начаться 19 ноября 1942 года мощной артиллерийской подготовкой, а затем бомбо-штурмовыми ударами авиации, бывший командующий 16-й воздушной армией и будущий маршал авиации С.И.Руденко писал в своей книге "Крылья победы":

"Десять дней, предшествовавшие контрнаступлению, оказались драматическими для 16-й воздушной армии. В первой половине ноября нас предупредили о нашествии мышей. К тому же грызуны оказались больны туляремией – мышиной холерой.

Больше всего не повезло штабу армии. Проникая в дома, мыши заражали продукты и воду, заболевали люди.

И перенести штаб было невозможно, поскольку линии связи пришлось бы прокладывать заново. Вскоре заболели мои заместители. Потом слегли связисты и медики. Болезнь у всех протекала тяжело, с высокой температурой. Были даже два смертельных случая.

В строю оставались только двое: я и подполковник Носков из оперативного отдела. Пришлось вызвать одного офицера из дивизии. Связался с Москвой и попросил прислать нового начальника штаба. Ведь срок операции уже приближался".

Чтобы справиться с этой внезапной и вряд ли прогнозировавшейся бедой, командование Красной Армии было вынуждено перебросить в район боев 10 передвижных госпиталей.

Организационно сделать это было нетрудно, поскольку участник работ по созданию биологического оружия на основе бактерий туляремии и сибирской язвы генерал Е.И.Смирнов состоял в то время в должности начальника Главного Военно-медицинского управления.

В пользу искусственного характера эпидемической вспышки туляремии 1942 года свидетельствуют многие факты. Во-первых, трудно было бы объяснить появление инфекции лишь у одной воюющей стороны, если бы эпидемия имела естественное происхождение.

Во-вторых, данные статистики указывают, что в среднем общее число заболевших туляремией составляло обычно около 10 тысяч человек на весь Советский Союз (именно такое число заболевших было в СССР и в 1941, и в 1943 годах) и лишь в 1942 году оно возросло в 10 раз, до примерно 100 000 человек.

В-третьих, 70% пострадавших заболели легочной формой туляремии, которая могла появиться только искусственно.

Неудача с боевым использованием туляремии имела два следствия.

В будущем биологическое оружие больше не планировалось для решения задач ближнего боя (летом 1942 года это случилось скорее от отчаяния).

А самому военно-биологическому институту, который к тому времени прочно осел на новом месте посреди крупного областного центра, пришлось участвовать в создании пенициллина в качестве эффективного средства решения задач борьбы с массовыми эпидемиями.

Именно это достижение 1944 года используется обычно в качестве пропагандистского блюда при декларировании будто бы "оборонительного" характера проводившихся в институте работ.

Еще одно испытание биологического оружия, связанного с работами института, уже перебравшегося в Киров, относится к лету 1943 года. Тогда в рядах немецких войск в Крыму возникла вспышка Ку-лихорадки, вызываемой соответствующей риккетсией. До этого случая на территории Советского Союза заболевания Ку-лихорадкой, известны не были.

Чтобы направленность работ и "достижений" военных биологов стала очевидной, укажем, что в годы Великой Отечественной войны бригадный врач Н.Н.Гинсбург и военный врач I ранга А.Л.Тамарин (известный специалист в области сибирской язвы) были удостоены Сталинской премии.

Тем ныне забытым документом Н.Н.Поликарпов, П.О.Сухой, А.Н.Туполев и А.С.Яковлев были премированы за создание новых военных самолетов (каждый – за свой), Н.Л.Духов – за тяжелый танк, А.Д.Швецов – за новый авиационный мотор к военным самолетам.

А вот Н.Н.Гинcбург и А.Л.Тамарин были премированы "за изобретение нового медицинского препарата", как было скромно указано в несекретном документе тех лет.

Так что насчет оружия на основе бактерии сибирской язвы у нашей армии тоже все было в порядке.

Только применить ее И.В.Сталин не решился. Скорее всего, не было нужды.

Остается напомнить людям, именующим себя историками – нашими и из иных стран.

Впервые биологическое оружие в современном его понимании было создано в Стране Советов – Союзе Советских Социалистических Республик. А уж затем в Японии.

А потом началась вторая мировая война.

Так, что тем, кто тоскует о советском прошлом, есть чем гордиться!

А кто стыдится того прошлого, есть что презирать".

В заключение я хочу еще раз обратить внимание читателя, на то, что в СССР к 1940 г. уже было создано биологическое оружие.

Его испытания кроме животных были массово проведены и на людях, из числа заключенных концентрационных лагерей и тюрем.

Поэтому, в случае с заключенными содержавшимися с 1939 по 1941 года в Козельщинском концентрационном лагере НКВД судьба которых (как поляков так и лиц депортированных с Бессарабии и Северной Буковины) неизвестна, поскольку отсутствуют документальные данные об их вывозе из лагеря и дальнейшей судьбе, мы можем вслед за В. Тригубом и А. Шелудько допустить право на существование версии о том, что все или большая часть заключенных, могли стать жертвами биологического оружия, примененного спецами НКВД СССР для их убийства по политическим мотивам, скажем, в виду той же невозможности их эвакуации в тыловые лагеря.
Владимир Бровко

«Была государственная задача - выяснить правду»

админ — Wed, 17 Apr 2013 03:23:29 GMT

«Была государственная задача - выяснить правду»

Николай Голушко -- первый из руководителей советских спецслужб, кто принял решение о расследовании катынского дела и передал польской стороне материалы о расстреле в 1940 году органами НКВД польских военнопленных, содержавшихся в Старобельском лагере на Украине. Будучи в 1987--1991 годах министром госбезопасности Украинской ССР, а в 1993--1994-м возглавляя российскую Федеральной службу контрразведки (предшественницу ФСБ), он начал и довел до конца расследование "совершенно секретной" истории расстрела польских граждан в Харькове. Позже Николай Голушко участвовал в подготовке документов по Катыни для передачи их Борисом Ельциным руководству Польши.

Руководители спецслужб, даже уйдя в отставку, не часто пишут книги, тем более о времени, которое еще не стало прошедшим. Голушко в этом смысле исключение. Опубликовав недавно монографию «В спецслужбах трех государств», он подробно касается ряда болезненных тем недавней истории. Эта 900-страничная книга, вышедшая в Москве и в Киеве, несомненно вызовет острый интерес как у профессиональных историков, так и у политиков -- в ней содержится много ранее неизвестных фактов. Ряд сюжетов, затронутых автором, вызовет раздражение и у блюстителей «стерильности» нашего прошлого, и у их радикальных оппонентов. Пример тому -- глава, посвященная катынскому делу. О том, что осталось между строк -- как велось расследование истории массовых расстрелов польских граждан на территории России -- в Катыни и Медном, на Украине и в Белоруссии и что предшествовало этой работе, -- генерал-полковник в отставке Николай ГОЛУШКО рассказал нашему обозревателю.

-- Николай Михайлович, как и когда катынская тема попала в зону вашего внимания?

-- Когда я возглавил КГБ Украинской ССР. Тогда о преступлениях в Катыни в нашей стране и в органах госбезопасности никто ничего не говорил. То есть в обществе знали, что в лесу под Смоленском немцы в 1943 году обнаружили массовые захоронения поляков, которых геббельсовская пропаганда объявила жертвами «большевистского террора». Это было официально опровергнуто советским правительством, создавшим международную -- с участием представителей Польши -- комиссию по расследованию под руководством академика Николая Бурденко. Знали и то, что результаты расследования этой комиссии не были приобщены Нюрнбергским трибуналом к списку злодеяний немецко-фашистских захватчиков. Но инцидент был исчерпан. Правда, иногда звучала информация в наших кругах, что какие-то важные документы по этому вопросу уничтожены уже при Хрущеве и что такие захоронения были не только в Катынском лесу. И все. До горбачевских времен, до знаменитого съезда народных депутатов СССР, в 1989 году обсуждавшего пакт Молотова--Риббентропа и осудившего его как преступный, тема была абсолютно закрытой, ее как бы не существовало даже в чекистских кругах. И вот на том съезде, а я был его делегатом, впервые вслух заговорили и о Катыни... Через некоторое время после того, как я начал работать в Киеве, поехал в командировку в харьковское управление КГБ, и тамошние коллеги попросили меня осмотреть небольшую ведомственную базу отдыха. Она тогда была единственной в регионе. Располагалась эта база, домик комнат на 15, в очень красивом месте, в лесопарковой зоне близ деревни Пятихатки. Рядом с базой, как меня проинформировали, находился спецобъект, возникший еще во времена, когда Юрий Андропов возглавлял союзный КГБ. Он находился за высоким зеленым забором. Когда я ходил по лесу на территории этого спецобъекта, то увидел, что в некоторых местах земля как бы проваливается, и углубления эти имеют прямоугольную форму. Стал выяснять. Оказывается, у нас своя, «харьковская катынь»! Забором это место обнесли в 1969 году, когда школьники обнаружили в провалах пуговицы, остатки иностранного обмундирования, кольца, металлические таблички с дарственными надписями на русском языке, принадлежавшие репрессированным в 1937--1938 годах советским гражданам, среди которых были и чекисты. Органы немедленно начали расследование, доложили в главк в Киев, а уж из Киева информация ушла на Лубянку. И по предложению украинского КГБ территорию захоронения обнесли высоким забором. Причем -- документы об этом рассекречены -- было принято решение сами захоронения залить раствором щелочи, которая сжигает и костные останки, и материю, и металл. Чтобы уже ничего не осталось. Для этого выделили специальный штат из сотрудников госбезопасности, им выдано соответствующее оборудование и химические средства. Населению же «разъяснили», что в этой части лесопарковой зоны во время войны немцы хоронили умерших от инфекционных заболеваний, включая сифилис и тиф. Потому там будет производиться дезинфекция, и приближаться к этой зоне опасно для жизни. В течение нескольких лет после проведенной операции объект был строго охраняемым, потом рядом с ним построили базу отдыха для сотрудников харьковского КГБ -- к ней, как вы понимаете, тоже не было свободного доступа. В общем, вопрос о захоронениях был закрыт в прямом и переносном смысле. Такая же ведомственная база отдыха рядом с забором была и в Катыни.

-- И в Медном.

-- Именно. Схема везде была одна.

-- А когда расследование началось?

-- В марте 1990 года, его вела прокуратура и управление КГБ по Харьковской области. Оперативно-следственной группой были проведены частичные эксгумации: в 6-м квартале лесопарковой зоны Харькова были обнаружены останки около 200 человек -- судя по найденным документам и опознавательным знакам, польских офицеров. На мои обращения к руководству КГБ СССР поступил ответ, что в архивах госбезопасности материалов, проливающих свет на эту проблему, не имеется. Владимир Крючков, глава союзного КГБ, оказывается, не знал о наличии документов о тех событиях.

-- Не знал или не хотел знать?

-- В своих воспоминаниях он отмечал, что версия о причастности советской стороны к гибели польских военнослужащих «со счетов не сбрасывалась», были сомнения в достоверности официальных советских сообщений о том, что уничтожение поляков в Катыни дело рук немцев. И все. Записка министра госбезопасности Александра Шелепина, адресованная Хрущеву в 1959 году, в которой содержалось предложение уничтожить документы, касающиеся расстрела польских военнопленных органами НКВД, как «не представляющие ни оперативного интереса, ни исторической ценности» и могущие «в случае расконспирации проведенной операции» иметь «нежелательные для нашего государства последствия», была написана в одном экземпляре, и ее копии могло не существовать. А оригинал, как теперь уже известно, ушел в Политбюро, в особую папку генерального секретаря, где и хранился, как мы теперь знаем. Так что у Крючкова была, я бы сказал, возможность, не знать об уничтожении массива документов... Но о том, что существовала и сохранилась записка Берии, адресованная Политбюро ЦК ВКП(б), с предложением расстрелять тысячи польских граждан, находящихся в лагерях НКВД и в тюрьмах Западной Украины и Западной Белоруссии, он вряд ли мог не знать. Как и о решении сталинского Политбюро от 5 марта 1940 года это предложение принять и привести в исполнение. Когда мы с прокуратурой начали расследование, я позвонил в Смоленск (Катынский лес находится в Смоленской области. -- Ю.К.), начальнику областного управления КГБ генералу Анатолию Шиверских (до Украины, когда я работал начальником отдела по борьбе с национализмом в союзном КГБ, он был у меня заместителем). Он тоже тогда не знал деталей расстрела польских военнопленных в Катыни...

Когда в 1990 году в Харьковской области началось расследование, возбуждены уголовные дела, были созданы оперативно-следственные группы с нашим участием для поиска свидетелей. Фактически вся оперативная деятельность по установлению происхождения захоронений была отдана нам.

-- А где расстреливали?

-- В здании харьковского НКВД.

-- Тот же сценарий был и в Катыни, и в Медном, куда свозили трупы из областных управлений НКВД.

-- Сценарий везде был один, операция-то была централизованной. Самодеятельности не было. Какое-то время спустя после начала следствия я подписывал командировочное удостоверение молодому следователю харьковского управления для поездки в Москву -- когда ехали в Москву, требовалось даже не разрешение начальника областного управления, где работал сотрудник, а подпись начальника КГБ республики или его заместителя. Я спросил, зачем он едет. Оказалось, для работы в архивах по Пятихаткам, где массовые захоронения. Я говорю, на Лубянке настаивают, что документов по этому вопросу не сохранилось. Но все-таки, думаю, пусть едет. Он поехал и нашел документы конвойных войск со списками польских военнопленных Старобельского лагеря (конвойные войска входили в ведение НКВД. -- Ю.К.). Копии материалов передали в Киев -- мне. В них оказалось около 4 тыс. фамилий.

-- Парадокс. СССР войны не вел, но пленных брал, причем не на поле боя, а на рабочих местах и даже дома. Корректно ли понятие «военнопленные», может, точнее «задержанные на территории Польши»?

-- Очень верный вопрос. Если «военнопленные», значит, мы вели войну. А считалось, что мы просто брали под защиту жизнь и имущество населения Западной Украины и Западной Белоруссии -- территорий, до второй мировой войны входивших в состав польского государства. Но НКВД в сентябре 1939 года создал систему лагерей для польских военнопленных -- Осташковский, Козельский и Старобельский. В советском плену оказалось около 25 тыс. польских граждан, значительная часть из которых были военными. Лагерь для военнопленных в небольшом украинском городке Старобельске отличался от других тем, что в нем содержался исключительно офицерский состав в звании от капитанов до генералов польской армии. На начало 1940 года в Старобельском лагере находилось 3885 человек; часть из них позднее вывезли в Москву, в их числе -- начальник штаба кавалерийской бригады генерал Владислав Андерс, ставший командующим созданной в 1942 году по решению советского правительства польской армии. (К концу 1942 года армия Андерса была эвакуирована из СССР в Иран и в дальнейшем приняла участие вместе с американскими союзниками в операциях по освобождению от немцев Италии.) Судьба военнопленных Старобельского лагеря до конца оставалась нам неизвестной: их могли уничтожить, как это случилось в Катыни, или отправить в армию Андерса. В списках были указаны фамилия, звание, год рождения. Согласно конвойным нарядам, все военнопленные этапами, по 79 человек в вагоне, были в апреле-мае 1940 года отправлены в распоряжение управления НКВД Харьковской области. Когда установили свидетелей расстрелов, не осталось никаких сомнений в их уничтожении. Прокуратурой области было возбуждено уголовное дело в отношении бывших сотрудников НКВД, которые были причастны к расстрелам польских военнопленных Старобельского лагеря. Я с этими материалами пошел к первому секретарю ЦК Украины Владимиру Ивашко. Он, кстати, как и я, был депутатом Верховного совета СССР. Я рассказал, что найдены документы, из которых видно: из лагерей польские офицеры доставлялись в Харьков, где расстреливались. Всего более 3 тыс. Спросил, что делать будем, обнародуем ли. Были определены дальнейшие шаги: довести эту информацию до польского правительства независимо от московских решений. Процедура была такая: в политбюро ЦК Компартии Украины на имя Ивашко была направлена специальная записка с предложением КГБ УССР сообщить польскому правительству сведения о судьбе военнопленных Старобельского лагеря. Место их захоронения под Харьковом предлагалось объявить мемориальным кладбищем, установить там памятник.

-- Подписывая такую бумагу как глава украинского КГБ, вы рисковали: как это «независимо от московских решений», в советское-то время?

-- Время уже менялось (90-й год)... События в стране, да и на съезде народных депутатов в период перестройки и демократизации шли к тому, чтобы раскрыть правду о многих трагических страницах нашей истории. Это было основным мотивом наших действий. Я считал, что нужно так поступать, тем более что, как мы уже упоминали, несколько ранее Москва мне отвечала, что архивов нет... В проблеме «харьковской катыни» огромную роль сыграли волевые политические решения Ивашко, давшего согласие на раскрытие полной правды и передачу материалов польской стороне. Не знаю, советовался ли он с кем-либо в Москве, но для сотрудников КГБ его санкция была определяющей. Мы продолжали проводить работу по выяснению судьбы польских граждан, которые содержались перед войной в тюрьмах западных областей Украины. Украинский КГБ считал нужным сделать мемориал жертвам репрессий сталинского времени -- нашим гражданам и полякам, расстрелянным в 1940 году, и кроме того, погибшим при фашистской оккупации советским патриотам. А здание пансионата УКГБ по Харьковской области намечалось превратить в музей памяти и скорби. Это принципиально: там похоронены жертвы террора -- сталинского, гитлеровского. Даже сейчас мало кто знает, что там тысячи наших, советских граждан лежат. Потому что мало интересуются. Поляки помнят о своей истории, даже о трагических ее страницах, а мы как-то не хотим, будто боимся чего-то.

-- Вы связывались с представителями польских властей или Ивашко?

-- Я позвонил генеральному консулу Польской Народной Республики в Киеве Станиславу Чосеку, который был членом польского политбюро и высоко котировался в партийных кругах, и показал ему списки поляков, указанных в конвойных нарядах. (В советское время посольства иностранных государств находились только в Москве, в республиках располагались только генконсульства. -- Ю.К.) Вы знаете, я был поражен реакцией этого уже немолодого, очень сдержанного человека и опытного дипломата -- на его глазах появились слезы... Для поляков эта трагедия до сих пор незаживающая рана. Передаю ему копии, говорю, вот, мы вас информируем. А он, мудрый человек, отвечает: «Так нельзя, давайте официально. Я сообщу эти сведения по дипломатическим каналам, и мы от МИДа внесем предложения о процедуре передачи документов». Через некоторое время в генконсульство приехали два делегата сейма, пригласили журналистов. С нашей стороны кроме меня был замминистра иностранных дел Украины, представители протокольного отдела. И уже официально эти материалы мы передали польской стороне. В течение нескольких дней Польша обсуждала это событие.

-- Таким образом, первое официальное признание катынской темы 1940 года произошло на Украине, причем в советское время, по инициативе местного КГБ, поддержанной республиканским же партруководством. Ведь до того никто из советских руководителей так и нее решился ни обнародовать ее, ни тем более передать документы, подтверждающие вину нашего государства...

-- Да... После этого катынская тема для меня на время отодвинулась на второй план. Интересно, что из Москвы никаких оргвыводов не последовало. Но и продолжения -- обнародования документов по Катыни и Медному -- пока не происходило. И о Белоруссии, где находятся такие же захоронения, тоже не вспомнили тогда. Видно, решили считать Харьков частным случаем... Уже после августовского путча 1991 года президент СССР Михаил Горбачев передал президенту Польши Войцеху Ярузельскому копии архивных материалов на польских военнопленных, расстрелянных в Катынском лесу. Советский Союз признал вину в уничтожении пленных польских офицеров только полвека спустя после этой трагедии: ТАСС сообщило о «непосредственной ответственности за злодеяния в Катынском лесу Берии, Меркулова и их подручных», совершивших «одно из тяжких преступлений сталинизма».

-- На Украине расследование после вашего отъезда в Москву в 1991 году не закончилось?

-- История расследования «харьковской катыни» продолжилось. Мне было известно из встречи с заместителем генерального прокурора Польши Стефаном Снежко, также приезжавшим в Москву, о том, что служба безопасности Украины установила данные более чем о 3,5 тыс. заключенных (в основном польских граждан. -- Ю.К.) тюрем западных областей УССР, которые были расстреляны по указанию Берии при наступлении фашистских войск.

-- То есть помимо тех, кто был расстрелян в 1940 году? Где они похоронены?

-- Они были расстреляны летом 1941 года: так поступали и с иностранными, и нередко с советскими гражданами. Если тюрьма в связи с угрозой оккупации ликвидировалась, а арестованных и осужденных не было возможности эвакуировать, их уничтожали. В случае же с польскими офицерами во время войны это было предрешено. А лежат их останки на Львовщине, в Винницкой области, в других местах.

-- Позже, уже в Москве, вам снова пришлось заниматься катынской проблематикой?

-- В ноябре 1991 года я вернулся в Москву и начал работать в Министерстве безопасности России. Когда я стал министром, готовились материалы для визита президента России Бориса Ельцина в Варшаву. Ельцин передавал президенту Польши Леху Валенсе результаты расследования Главной военной прокуратуры и выявленные в ходе расследования, в том числе и по линии госбезопасности, материалы.

-- Вы ведь ездили в Польшу уже при Валенсе?

-- В октябре 1993 года у меня, разумеется, с разрешения президента России состоялась деловая поездка в Польшу по приглашению министра внутренних дел Анджея Мильчановского. При согласовании программы пребывания нашей делегации мне сообщили, что я буду принят президентом Польской республики Валенсой и главой польского сейма. Этот уровень встреч был гораздо более высоким, нежели соответствующий рангу министра. В ответ на мое недоумение мне дали понять, что польским властям хорошо известна деятельность украинских чекистов по выяснению судьбы польских военнопленных Старобельского лагеря. И тот наш первый разговор с Чосеком, с которого все начиналось, тоже. В 1992--1993 годах вместе с Чосеком, которого тоже к этому времени перевели в Москву, уже в ранге посла, мне пришлось заниматься и катынским делом. Тогда шел активный обмен с польской стороной информацией российских спецслужб и военной прокуратуры, заканчивавшей расследование по всем лагерям, где содержались поляки. Катынское дело обсуждалось и расследовалось уже во всей полноте. Проводились эксгумации в Медном, Катыни, устанавливались имена. И везде становилось ясно: одна трагедия накладывается на вторую, вторая -- на третью. Повсеместно массовые захоронения советских граждан -- жертв репрессий становились местами последнего упокоения поляков, расстрелянных 1940 году, и потом, уже во время Великой Отечественной, там фашисты расстреливали партизан и других советских граждан, оказывавших противодействие оккупационному режиму. Только Медное исключение: там немецких расстрелов не было, поскольку эта часть Калининской области оккупирована не была.

-- В комментарии редактора к украинскому изданию вашей книги «В спецслужбах трех государств» сказано: «Трагедия польских военнопленных в сталинские времена -- одна из мрачных страниц политического террора, которая долго скрывалась от советского и польского народов... Поражает тотальная жестокость Берии и Политбюро, решивших тайно одним махом растерзать около двадцати тысяч поляков... Польский историк Валовский... писал, что в этом массовом уничтожении пленных и заключенных тюрем сталинские палачи... не отличались от эсэсовцев». Вы в предисловии к книге написали, что дистанцируетесь от некоторых комментариев редактора. А в данном случае?

-- В данном случае не дистанцируюсь.

-- Можно ли сказать, что после всех этих поисков и расследований новых документов по катынскому делу уже не будет, найдено все?

-- Думаю, что да: в 90-е годы расследование велось очень тщательно и с энтузиазмом. Это была государственная задача -- выяснить правду. Хотя архивы -- явление непредсказуемое...

Докладная записка об обнаружении останков около поселка Пятихатки

Комитет государственной безопасности при Совете министров Украинской ССР

7 июня 1969 г. №297/Н, г.Киев

ТОЛЬКО ЛИЧНО

Совершенно секретно

Экз. №1

Секретарю Центрального комитета Коммунистической партии Украины товарищу Шелесту П.Е.

УКГБ по Харьковской области 2 июня 1969 года был получен сигнал о том, что в лесу около поселка Пятихатки неизвестными лицами вскрыта могила массового захоронения<...>

Принятыми мерами были:

Установлено, что в указанном месте в 1940 году УНКВД по Харьковской области было захоронено значительное количество (несколько тысяч) расстрелянных офицеров и генералов буржуазной Польши, останки которых и обнаружены...

Нарушенная могила восстановлена и образовавшиеся провалы земли будут засыпаны. Считаем целесообразным разъяснить населению в окружении, что в период оккупации немцами Харькова карательные органы Германии в указанном месте производили захоронения... расстрелянных за дезертирство и другие преступления солдат и офицеров немецкой и союзных с ними армий. Одновременно в этом же месте захоронены немцами умирающие от различных опасных инфекционных заболеваний (тиф, холера, сифилитики и т.п.), а поэтому указанное захоронение должно быть признано органами здравоохранения опасным для посещения. Это место будет обработано хлорной известью, взято на карантин и в последующем засыпано грунтом.

Просим санкционировать проведение указанных мероприятий.

Председатель комитета госбезопасности при Совете министров Украинской ССР

генерал-полковник В. Никитченко

черновик уничтожен

Уч. №144 от 7.VI.69 г.
http://www.vremya.ru/2010/36/13/248918.html

Беседовала Юлия КАНТОР, доктор исторических наук