VII
Маніакальна
ідея
Пригадаймо, що радянська
індустріалізація з її п’ятирічками мала на меті не підняття добробуту своїх
громадян, а скоріше навпаки – стала фактором погіршення матеріального статку
більшості населення СРСР. Створення військово-промислового потенціалу для
втілення маніакальної ідеї – побудови всесвітньої комуністичної імперії,
вимагало нових технологій. А, відтак, придбання за кордоном ліцензій на
виготовлення новітніх на той час американських літаків «Дугласів»(ІЛ-2),
автомобілів «Фордів» (Полуторок), потягів, промислового обладнання і т. п.
Мілітаризація держави, жорстоко підкорила всі сфери життя інтересам армії. Під
прикриттям цивільної продукції, народне господарство повинно було працювати на
виробництві зброї, а чоловіче населення призивного віку – її опановувати.
Парткоми створювали тоталітарну мережу більшовицьких сексотів при «особливих
відділках», на всіх заводах і фабриках Радянського союзу. Майже на всіх
підприємствах утворювались секретні дільниці по виробництву знарядь масового
знищення людей. Так, Харківський, Сталінградський, Челябінський заводи поряд із
тракторами випускали – танки, тягачі і панцер-автомобілі. Харківський
паровозо-будівельний завод ім. Комінтерна – панцер-потяги. Шляховики поряд з
мостовими конструкціями виготовляли авіа заправники (після війни
ракетозаправники), вагоноремонтними заводами – понтонні переправи, амфібії.
Навіть деревообробні та ліжкові комбінати поряд із меблями виробляли
«пуско-направляючу» дерев’яну тару для реактивних снарядів «Катюш», ящики під
протипіхотні міни і артилерійські снаряди. З авіадикту червонодеревники збирали
фюзеляжі і крила літаків, не кажучи вже про приклади для гвинтівок, автоматів і
кулеметів.
Принаймні розглянемо випуск одного
із тієї дерев’яної серії виробів – Літак ІС-5 (Йосип Сталін). Цей
повітряний-агресор одноразового використання, наповнений тротилом, мали до
визначеної цілі керувати планеристи з найпоширенішої тоді мережі авіаклубів
ОСОАВІОХІМ, (точніше фанати «камікадзе», бо літунів не навчали поверненню і
посадці на аеродроми базування). Тільки превентивний напад Німеччини на СРСР
зірвав підступний план І.Сталіна –нападу на Європейські держави (запланованого
на липень 1941 р.). Таким чином в один день Гітлер зробив покидьками не тільки
подібний тип літаків, але і купу легких танків (масою до 15-20 тон) як то: А-1,
А-20, А-32 або Т-28, Т-35 – ці потвори хоча і мали багато башт, але
відрізнялися винятковою вразливістю завдяки тонкому панцеру, який міг уберегти
хіба що від куль. У передвоєнні часи, навіть на винокурних заводах робітниці
заповнювали пляшки поряд з «Московською гіркою» горілкою – запальною рідиною
«Коктейлем Молотова». Наша харчова промисловість нарівні з овочевими та рибними
консервами виготовляла протипіхотні гранати. Будівельники, так ті з бетону і
арматури відливали купола для довготривалих укріплень (дотів і дзотів) та
«їжаки». Шкіряно-шорні комбінати шили обладунки для кінної тяги гармат, ремені,
сумки для офіцерів, сідла для кавалерії і т ін.. Взуттєвики, поряд з яловими
черевиками для рядових червоноармійців, кроїли хромові чоботи для офіцерського
та вищого складу РККА. М’ясопереробна промисловість, як правило, чомусь поряд
із ковбасними цехами мала і медичні, не кажучи вже про густу мережу
засекречених філій біофабрик, які теж випускали «дешеву» ковбасу. Вміст
вироблених цими, з дозволу сказати фармацевтами, "лік” переважно у флаконах,
вам може приснитися хіба що у кошмарному сні. Такий перелік подвійних
стандартів на радянському виробництві можна продовжити до безкінечності.
Мілітаризація держави не обійшла боком також середні і вищі навчальні заклади.
Школярі, студенти не залежно від полу і віку обов’язково проходили «курс
молодого бойца» і здавали залік на БГТО-ГТО, «Ворошиловський стрілок», а
випускники інститутів: майбутні лікарі, журналісти, перекладачі і літуни
цивільної авіації – отримували військові звання.
Проте, мало хто із сучасників
замислюється над тим, а якою такою ціною проходила ця з дозволу сказати,
індустріалізація. Або звідки брались кошти, та ще у золотому еквіваленті, на
придбання новітніх технологій. Відповідь лежить на поверхні – та саме завдяки
тотальному голодомору. Незалежно від національності і соціального походження у
людей, різноманітними наддержавними спекулятивними структурами «Торгсинами», за
кусень хліба відбиралося золоті та інші коштовні прикраси, сімейні реліквії.
Подібне ганебне явище – голодомор над своїми громадянами, більшовики повторили
в оточеному Ленінграді. Навіть в Сталінграді оточені німці не були доведені
Гітлером до канібалізму, але про це ми поговоримо окремо.
| 
